В історії нашого краю назавжди закарбувалась видатна постать – Саул Чернихівського, який підняв івритомовну літератури зовсім на інший рівень. Славетний поет, дворазовий номінант на Нобелівську премію з літератури народився саме у селищі міського типу на Запоріжчині. Про дитинство, перші кроки у творчості, досягнення та пошана від співгромадян – читайте далі на izaporizhets.com.
Дитинство та перші кроки у творчості
В селі Михайлівка, яка колись розташовувалась територіально у Таврійській губернії, 20 серпня 1875 року, народився Саул Чернихівський. Зростав він у люблячій сім’ї. Батько та мати часто балували свого сина та навчали мудрості. З п’яти років юнак читав російською, з семи – на івриті, з десяти вже вивчав П’ятикнижжя. Навчався у модернізованій єврейській початковій школі. На жаль, на той час у селі навчального закладу не було, тому майбутньому поету довелося здобути освіту у російській школі для дівчаток. Саул постійно присвячував свій час урокам, а також поглибленому вивченню культури та інших сфер. У десять років хлопець уже добре знав єврейську класичну літературу і сам почав писати на івриті вірші, самостійно створив російсько-єврейський словник і навіть написав п’єсу. В якийсь момент він зрозумів своє життєве покликання, а тому подався в слід за своєю метою. Видатний літератор у п’ятнадцятирічному віці приїхав до Одеси, де навчався у приватному єврейському комерційному училищу Гохмана. Почав вивчати іноземні мови: англійську, німецьку, французьку, а ще після відвідування занять вчив самостійно – італійську, грецьку.
У короткий термін він досяг дивовижних успіхів: читав в оригіналі Йоганна Гете, Генріха Гейне, Зайдера Мейєра; Андре Шеньє, Альфреда де Мюссе, Жозе-Маріа де Ередіа; Ульяма Шекспіра, Джорджа Байрона, Персі Шеллі, Роберта Бернса, Генрі Лонгфелла.
В юнацькі роки на Черняховського дуже сильно вплинула книжка Олександра Григор’єва “Три царства природи”, яку хлопчику подарувала тітка-студентка.
Початок творчого шляху
У 1892 році сімнадцятирічний Саул Чернихівський почав опублікував свої дебютні вірші в єврейських журналах Нью-Йорка, Кракова. У 1898 році у Варшаві вийшла його перша збірка поезії – “Хезіонот у-мангінот”, що в перекладі означає – “Фантазії та мелодії”. Цикл віршів початкового літератора пішли в масу – у всьому світі дізнавалися про талановитого михайлівського поета. З 1899 по 1903 рік вивчав природознавство та медицину в університетах Гейдельберга, а після цього ще два роки навчався у Лозанни, де здобув диплом доктора медицини. Часто відвідував низку курсів з філософії та літератури. У Гейдельберзі Черніховський одружився з Марією фон Гозіас-Горбацевич; шлюб із не єврейкою спорудив перепону між Чернихівським та деякими колами ішува, які надалі противилися переїзду поета до Ереца-Ісраеля. У 1921 отримав дозвіл залишити росію серед інших єврейських письменників, проте затримався там до літа 1922 через раптову смерть матері. Жив у Берліні, у Швеції, бідував – і постійно писав, заробляючи життя лікарською практикою серед емігрантів. З 1911 року співпрацював у Єврейській енциклопедії російською мовою. Завдяки знанням стародавніх та нових мов літератор із нашого краю займався перекладом дуже багатьох текстів. Як перекладач бачив перед собою два основні завдання: розширити кругозір читачів на івриті, зокрема, познайомити їх із давніми міфологічними уявленнями інших народів та освоїти нову метрику, реалізувати невикористані пластичні можливості івриту.
Наречена та про що мріяв просвітник івриту?
Не властивий єврейській традиції пантеїзм Чернихівського не пройшов задарма: часто його називали “славнозвісний”, і прізвисько “язичник”, бувши ще одруженим на православній жінці, став персоною нон-грата в багатьох, навіть соціалістично єврейських колах. Михайлівський поет все життя мріяв потрапити у Палестини – вдалося здійснити мрію лише у 1931 році, коли йому було 56 років.
У 1940 вийшла у світ збірка “Р’єї, адама”, що в перекладі має назву – “Дивися, земля”), а в 1944 році посмертно була опублікована його остання збірка “Кохвей шамаїм рехоким” (“Далекі зірки небес”). В останні роки життя Чернихівського його творчість здобула визнання. На його честь муніципалітет Тель-Авіва заснував та назвав його ім’ям премію, яка присуджується за переклади. Дебютним лауреатом цієї премії став він сам, отримавши її за переклад “Одіссеї”. Саул Чернихівський помер 13 жовтня 1943 року після тривалої серцевої хвороби.
Просвітник з нашого краю писав вірші на івриті, хоч і на той час іврит ще не був повністю відновлений як розмовний і часто називався “давньоєврейською мовою”. Поезія Сауля присвячена внутрішньому відродженню національної особистості через сіонізм, визволення єврейської душі. Чернихівський писав не тільки ліричні вірші, а й балади, ідилії та сонети. Особливою увагою слід відзначити серію історичних балад та поему “Барух із Майнца”, які описують історію єврейства та антисемітизму. У сонетах Чернихівського простежується вплив символізму “срібного віку”. Переклав на іврит “Іліаду”, “Одіссею” та “Слово о полку Ігоревім”. У 1935 році став номінантом на нобелівську премію з літератури, однак здобути нагороди не вийшло. У 1937 році талановитий поет знову понадіявся на вдачу – вдруге номінований на відзнаку усього його життя, і вдруге її не отримує.
Саул Черніховський увіковічений у сучасній пам’яті Запоріжчини
Талановитим поетом, який став відомим на весь світ пишаються його співгромадяни. Михайлівка була для Чернихівського малою батьківщиною. Тому тут, щоб увіковічити працю і славу Сауля Чернихівського, 20 серпня 2022 року, було відкрито меморіальну дошку на честь поета. На захід зібралося майже всі громадяни: приїхало телебачення, люди з регіону, а також запрошенні гості. Право відкрити меморіальну дошку Саулу Черніховському було надано Надзвичайному та Повноважному послу Держави Ізраїль в Україні пану Джоелу Ліону, заступнику голови Запорізької обласної державної адміністрації Олександру Свистуну, голові Михайлівської районної ради Сергію Передерію та начальнику Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Артуру Бойку.
Постать Сауля Чернихівського справді заслуговує таких почестей і уваги. Він не отримав Нобелівської премії, однак своєю тяжкою працею здобув небачених результатів, попри своє походження та непросту долю. Приклад історії життя Чернихівського має мотивувати молоде покоління більше часу присвячувати навчанню або справі усього вашого життя.
