Ярмольчук Дмитро Євгенович – він справжній “запорізький козак”, який народився на славетному острові на Дніпрі, багато років присвятив праці у Запоріжжі та Дніпрі. Проте найбільше запам’ятався українець, як інженер-винахідник: відома родина, освіта, перші кроки в інженерстві, та завдяки чому став відомим – читайте далі на izaporizhets.com.
Дитинство та освіта
Дмитро Ярмольчук народився 18 грудня 1915 року на острові Хортиця, що знаходиться на річці Дніпро. Попри розгортання Першої світової війни хлопець виріс у повноцінній та люблячий сім’ї, де майже кожен його близький родич – цікава постать для написання поточних матеріалів. Наприклад, батько Дмитра – Євген Романович Ярмольчук, інженер-технолог за освітою, працював у правлінні Єкатерининської залізниці, мати – Марія Федорівна була донькою одного з перших чеських православних священників на Волині, дід Дмитра – Теодор Гейда. А двоюрідний брат – відомий радянський інженер-конструктор, який працював над проєктом шаропоїзду, Микола Григорович Ярмольчук. Після закінчення місцевої школи він подав документи у робітничий факультет, а потім вступив до Інституту залізничного транспорту, де його батько був доцентом. Дмитро не мав робітниче походження і був дуже юний, тому вступити у поточний навчальний заклад було важко, але завдяки своєму таланту – все вдалося. Запоріжець виріс дуже обдарованою дитиною наперекір своєму технічному нахилу – він паралельно з навчанням закінчив дві танцювальні школи танго, умів грати на піаніно, гітарі, співати, писати вірші, і добре спілкувався українською мовою.
Робота інженером, та завдяки якому винаходу став відомим
Українець служив у радянській армії, де здобув звання молодшого лейтенанта залізничних військ. Після служби з 1940 року працював на автозаводі у Дніпропетровську інженером-конструктором. 26 червня 1941 року чоловік допомагав розробляти воєнні літаки, а згодом став спочатку начальником конструкторського бюро, потім – відділу. Коли закінчилась війна запоріжець стажувався у Сергія Корольова. З новим досвідом став начальником відділу нестандартного обладнання та заступником головного механіка Південного машинобудівного заводу у Дніпрі.
З 1956 року керівництво направило його працювати до Дніпропетровського проєктного інституту – головним інженером. З 1960 по 1985 рік виконував обов’язки директора цього інституту. Об’єкти, які проєктував розташовувалися в різних місцях СРСР та пов’язані з різними галузями ракетобудівництва, мікроелектроніки тощо.
Став відомим інженером-винахідником, зокрема, завдяки тяжкій праці понад 25 років на посаді головного директора – він зробив великий внесок у розвиток ракетно-космічної галузі СРСР. В період його правління інститут створював найбільші ракетно-космічні програми СРСР, було спроєктовано всі об’єкти виробничого й експериментального призначення та інфраструктура найбільших в галузі ВО ПМЗ в Дніпропетровську, Павлограді та КБ «Південне» у Дніпропетровську. Більшість з цих об’єктів є унікальними, вони розташовувалися понад 60 міст. Дмитро Ярмольчук також займався створенням підгалузі мікроелектронного приладобудування на заводах та НДІ в Києві, Харкові, Чернігові, Запоріжжі тощо. Запорізький інженер-винахідник приділяв увагу впровадженню в проєкти новітніх на ті часи наукових і технічних досягнень, здійснення інститутом авторського нагляду за будівництвом, освоєння новими об’єктами повних проєктних потужностей. Працював заступником головного механіка та начальник відділу нестандартного обладнання на Південмаші, а, коли пішов на пенсію знайшов себе у виготовленні картин зі шпону дерев. 26 липня 2005 року на 90 році життя серце видатного запорізького інженера-винахідника зупинилося. За життя був відзначений “Премією Ради Міністрів СРСР”, а також званням – “Заслужений будівельник УРСР”.
