Про футбольні клуби із Запорізького регіону можна дуже багато усього розказати, оскільки їх – безліч. З кожного району нашої області, у різні часи були колективи, що назавжди запам’яталися в серцях місцевих футбольних фанів. Історії про чотири найвідоміші команди, які прославилися нагородами, внеском в розвиток футболу у населеному пункті, і зірковими вихованцями – читайте далі на izaporizhets.com.
1.”Олком”, Мелітополь
“Олком” був створений в січні 2001 року на базі мелітопольського моторного заводу, під назвою -“Торпедо”. Історія місцевого футболу стартувала у 1991 році саме завдяки команді – “Олком”. Тоді заводський клуб став чемпіоном області та отримав право грати у сезоні 1992/93 – у Другій лізі України. На жаль, дебют та подальші пару сезонів можна стисло і літературно назвати наступним чином: “молюсь і вірю”. Все через фінансові проблеми моторного заводу, які впливали на команду. Врятувати “Торпедо” вдалося місцевому меценату – Олегу Олексенко, який прийняв колектив у свій спортивний клуб. Вже під назвою ФК “Олком”, мелітопольці продовжили грати у другому колі 7-го чемпіонату України з футболу. Успіхи прийшли не одразу – спочатку бідкалися у середині турнірної таблиці, однак з приходом тренера – Сероштана Ігоря Григоровича, команда проявила себе досить непогано, посівши 4 місце у чемпіонаті. Далі намагання покращитись, але цей період більше запам’ятався коливаннями між четвертим та шостим місцем. Після неочікуваної смерті Олега Івановича, спортивний клуб очолив новий голова – Куценко Євген Миколайович. “Олком” продовжив свій розвиток ще приєднався новий головний тренер – Володимир Нечаєв. Перед яким ставили амбітне завдання – бути у трійці найкращих команд Другої ліги. Проте, спеціаліст провалився, а його невдачу прикрив – Тропін В’ячеслав Володимирович, якому у 2004 вдалося здобути бронзові нагороди. Далі слідувала низка нових звільнень на тренерському містку, які ніяким чином не впливали на успішність виступів “Олкома”, оскільки основним тоді була – любов місцевих вболівальників. Професійна футбольна команда жодного разу не покидала дивізіон Другої Ліги, за що мелітопольці завдячували їм високими показниками відвідуваності. А найбільше “Олком” славиться своїми талановитими вихованцями: Констянтин Дудченко та Євген Хачеріді. Обидва свого часу підписали контракт зі столичним “Динамо”, і, якщо перший не до кінця проявив себе на високу рівні, то другий перевершив усі сподівання мелітопольців. Хачеріді став основним гравцем захисту “киян”, збірної України, грав у Лізі Чемпіонів та Європейських змаганнях.
2.”Буревісник”, Мелітополь
Історія футбольної команди з Мелітополя почалась у 1957 році, коли місцевий ентузіаст – студент Соболь, на базі Мелітопольського інституту сільського господарства заснував команду. Хлопець ще грав лівого захисника і паралельно тренував колектив. За селекцією клубу відповідав Євсюков – начальник частини інституту та палкий вболівальник футболу. Він шукав по всьому Донбасу сильних футболістів: випускників шкіл і студентів технікумів. Багато талановитих гравців, які не мали можливості навчатися, завдяки “Буревіснику – отримали знання, плюс займалися улюбленою справою. В першому ж сезоні мотивований колектив зумів виграти першість міста, а в 1959 році – першість Запорізької області.
У 1961 році “мелітопольські гінці” заявили про себе на весь радянський чемпіонат, завдяки домашній перемозі над московським “ЦСКА” – 3:1. Того ж року у Бельгії проходив турнір між інститутськими футбольними збірними куди були запрошенні й колективи із СРСР. Тоді було прийнято рішення надіслати на змагання – саме українську команду. Мелітопольський “Буревісник”до Європи поїхав зі справжнім тренером, колишній захисник київського “Динамо” – Петро Тищенко. Завдячуючи впевненій грі у рамці воріт, голкіпера Клюєва, колектив програв тільки один матч – команді Югославії, що дозволило зайняти третє місце на змаганнях.
У 1963 році «Буревісник» вийшов в українську групу у класі “Б” чемпіонату СРСР з футболу. Стартував професійний рівень для мелітопольського клубу, і хлопці гідно провели дебютний сезон – четверте місце у своїй зоні. Потім з 1964 року по 1966 року тривала серія невдалих виступів: зміна поколінь у команді, фінансові проблеми, періодичні зміни назви – цьому сприяли. У сезоні 1966 році повертати минулу славу мелітопольців прийшов “фартовий тренер” – Петро Григорович Тищенко. Прийняли рішення навіть грати під новою назвою – ФК “Спартак”, однак це команді не допомогло – кожним туром вони грали все гірше і гірше, і в підсумку опинився на 17 місці. Через фінансові проблеми відмовились продовжувати виступати у чемпіонаті України по класу “Б”, і припинили своє існування. Загалом “Буревісник” чотири рази ставав чемпіоном у регіоні, і тричі володарем кубка області.
3.“Енергія”, Бердянськ
Український клуб заснували у далекому 1949 році під назвою – ФК “Блискавка” на заводі “Азовкабель”. У 1952 році керівництво команди вирішило перейменувати на “Енергію”. У різний час колектив також мав назву “Авангард” та “Азовкабель”. Свої домашні матчі проводив на стадіоні “Енергія”. Бердянський клуб весь час грав на регіональному рівні, і саме там здобував головні свої досягнення: 3 місце у чемпіонаті УРСР з футболу серед КФК, одне золото та дві срібні медалі чемпіонату запорізької області та дві бронзові нагороди. У 1995 році “Енергія” виграла Кубок Запорізької області. Також команда двічі вигравала золоті та срібні нагороди на місцевому чемпіонаті та тричі ставала володарем Кубка Бердянська. Після окупації міста у лютому 2022 року росіянами – клуб припинив свою діяльність.
4. “Дизеліст”, Токмак
На початку незалежності України був заснований спортивний клуб у Токмаку – “Дизеліст”. Всю свою історію виступів не вдавалося вийти на рівень хоча б другої ліги України, однак стали фаворитами у регіональних змаганнях. У 1990 році колектив здобув бронзові нагороди на рівні першості Запорізької області. У 1992 хлопці ледь не виграли обласний чемпіонат – лише срібло. У 1979 році також виграти змагання не вдалося – фіналіст Кубка Запорізької області. Свої домашні матчі “Дизеліст” проводив на місцевому стадіоні “Авангард”. Після тривалого періоду “відлиги” в історії команди, у 2021 році керівництво “Дизеліста” готувалося до наступного сезону, однак наголошувало, що базова ціль клубу – не трофеї, а розвиток молоді у місті. Тренери Володимир Тумановський та Максим Пархоменко формували колектив із місцевих вихованців ДЮСШ “Дизеліст”. Акцент на розвиток молодих виконавців виявися не даремним, оскільки, зокрема, завдяки футболістам – Сергія Артеменко та Андрія Оберемко, про футбол у Токмаку дізнаються на загальнонаціональному рівні.
Сергій – запам’ятався виступами у “Чорноморці”, “Іллічівці” і “Таврії” у вищій лізі.
Андрій – грав за “Кривбас”, у вищій лізі, а також виступав за “Іллічівець”, ФК “Харків” та “Динамо”. Через повномасштабне вторгнення росіян у лютому 2022 року усі спортивні змагання у місті припинилися, а клуб сфокусувався ще більше на своїх юних вихованців.
