У нашому спортивному місті досягали успіху чимало визначних футбольних спеціалістів. Дехто запам’ятався працьовитістю та розвитком нового покоління, яке у майбутньому прославило наш край. А хтось вивів місцеві клуби на зовсім інший професійний рівень. До цього списку видатних тренерів, які розвинули запорізький футбол, входять не лише місцеві фахівці, а й ті, хто назавжди викарбував своє ім’я в історії футбольного міста – читайте далі на izaporizhets.com.
Леонід Ключик
Леонід Семенович Ключик народився 20 березня 1950 року у Торецьку, Донецька область. Перші кроки у футболі розпочинав у дорослій команді з шахтарів, які після роботи під землею грали в аматорському чемпіонаті. Стартував хлопчина на важливій позиції центрального захисника. Захищавши ворота гідно, а тому у вересні 1969 року звернув увагу запорізького “Металлурга”, за який, власне, і почав грати після військової присяги. Завдяки цьому трансферу футбольна кар’єра гравця піша на гору: перехід у донецький “Шахтар”, дебют та перші результативні дії у Вищій лізі. Потім у травні повернувся до Запоріжжя, за який протягом 225 матчів намагався пробитися у Вищу лігу. Загалом у Першій лізі відзначився тридцятьма забитими м’ячами. Крім, “Металлурга” ще грала за місцеве “Торпедо” у другій лізі. А за “козаків” запам’ятався рекордом з найбільшої кількості зіграних ігор у першості СРСР – 359. Першу навчальну акредитацію отримав у Запорізькому державному педагогічному інституті. Працював викладачем фізкультури у Запорізькому технікумі електронних приладів. З 1991 року стартувала його тренерська діяльність на чолі команди шахти “Кочегарка”. Після чого став головним тренером – СК “Металлург”, а потім СК “Запорожець”. У “Металурзі” у 1995 році, крім посади тренера, ще займався адміністративною роботою. У березні став тренером головної команди міста, а у квітні 2000 року – директор Дитячо-юнацької спортивної школи ФК “Металлург”. Саме завдяки власним успіхам у запорізькому футбольному середовищі отримав звання заслуженого та почесного працівника фізичної культури та спорту України. Також Леонід Семенович нагороджений медаллю ФФУ “За заслуги” та медаллю “За працю і відвагу”.
Сергій Зайцев
Сергій Іларіонович народився 13 квітня 1973 року у Запоріжжі. Починав свій футбольний шлях в академії “Металлурга” під керівництвом Володимира Кочегарова.
На юнацькому рівні здобував золото та срібло першості СРСР. У вищій лізі України дебютував 19 квітня 1992 року у матчі проти одеського “Чорноморця”, вийшовши на 75-й хвилині на заміну замість Андрія Нікіфорова. Але найбільше запорізьким вболівальникам запам’ятався своєю тренерською кар’єрою.
Перший досвід управління колективом став під час виступів за кордоном – був граючим тренером у казахському “Атірау”. Перший український клуб, який очолював стала білоцерківська “Рось”. Потрохи удосконалював свої знання та навички та у серпні 2010 року увійшов до тренерського штабу запорізького “Металлурга”, а через рік уже став головним тренером. Саме під керівництвом Зайцева команда вийшла до Прем’єр-ліги. Старання фахівці керівництво “Металлурга” не оцінило й наприкінці сезону з ним контракт не продовжили. У ЗМІ тоді гуляла інформація, що причиною була відсутність ліцензії та недосвідченість спеціаліста для формування боєздатного колективу серед найсильніших клубів України.
У 2012 році став головним тренером молодіжки запорізького “Металлурга”, успішною грою довів босам клубу, що вартує більшого. Тому вже 3 січня 2013 року Сергій Зайцев – головний тренер “козаків” у Прем’єр-лізі. Хоч і був звільнений у травні того ж року, проте не залишив тренерських амбіцій. З літа і до кінця 2015 року тренував за кордоном молдавську “Зорю”. Після повернення в Україну обійнявши посаду виконавця обов’язків головного тренера львівських “Карпат”. Працював у ДЮСШ “левів”, а у вересні 2017 року почав тренувати основу “Карпат”.
Юрій Розенко
Народився український тренер 7 березня року у Горлівці, Донецька Область.
Футбольну кар’єру розпочав 1958 року у складі харківського “Авангарду”. Після чого захищав кольори аматорського клубу “Буревісник” із Мелітополя. У 1961 році прийнявши запрошення першолігового запорізького “Металлурга”, у якому відіграв 7 років. Футбольну кар’єру завершивши у Запоріжжі у футболці аматорського клубу “Метеор” у 1962 році. Стартувала тренерська діяльність у місцевому “Металурзі” з 1974 до 1977 року. Проте, не обіймавши посаду головного тренера, а лише помічника, так само як пізніше в академії “козаків”. Керманичем клубу вперше ставши у 1991 році щойно утвореного футбольного клубу з Мелітополя – “Торпедо”. А у 2002 році очолив “Торпедо”, але вже запорозьке, яке залишив у 2003 році.
Своєю кропіткою роботою відзначений званням заслуженого тренера України.
Олег Таран
Український тренер та футболіст народився 11 січня 1960 року у місті Покров, Дніпровська область. Футбольним навичкам навчався у місцевій ДЮСШ та київському спортивному інтернату з 1973 року, завдяки чому потрапив у дубль столичного “Динамо”. Однак, протягом 1978-1980-х років лише 6 разів виходив на поле в основі київського колективу. Ліпшої долі почав шукати в Одесі у клубах “СКА” та “Чорноморець”. Потім у 1983 році переходити до дніпровського “Дніпра”, у складі якого проводитиме найкращі 6 сезонів своєї футбольної кар’єри: чемпіонство СРСР, звання “Футболіст року України”, срібні нагороди та двічі бронзові першості СРСР. 1988 року отримує травму, відновлюється, але грає здебільшого за дублювальний склад, через що відбувся його трансфер до першолігового запорізького “Металлурга”. Також, як гравець запам’ятався українським вболівальникам виступами за юнацьку та юніорську збірну СРСР з якою двічі виграв бронзові нагороди. Найбільш визначним був юніорський мундіаль 1979 року на якому тріумфувала збірна Аргентині під проводом Дієго Армандо Марадоні, а наш гравець тішився сріблом. Тренерську кар’єру розпочав, як помічник головного тренера у Дніпрі. У 1997 році стартує власна тренерська діяльність Тарана у криворізькому “Кривбасі”, з яким у майбутньому посідає 8 місце у чемпіонаті України у першому ж сезоні. У сезоні 2000-2001 фахівцем зацікавилися у Запоріжжі, переманили тренера спогади про минулі виступи за “Металлург”. Однак, після досить успішного результату – 4 місце у чемпіонаті України, Олег Таран залишає команду. Набрався досвіду за кордоном у Чехії та Словаччині, а у 2007 повернувся до “Кривбасу”. По ходу сезону 2000–2001 тренер знову тренує козаків, і, як результат, наводити команду на 4-те місце в чемпіонаті України, після чого полишає клуб. Згодом працює у закордонних клубах Чехії та Словаччини. У жовтні 2013 року відновився на тренерському містку у запорізькому “Металурзі”. На жаль, через зникнення славетного запорізького клубу, не встиг показати свою фаховість, проте літом 2018 року став на чолі новоствореного муніципального футбольного клубу – Металург. Перед Олегом Тараном стояла амбіційна мета – вийти у Першу Лігу. Наприкінці сезону команда посіла інше місце, яке не гарантувало автоматичне підвищення у класі, проект давала можливість поборотися у перехідних матчах. Але, на жаль, за сумою двох матчів проти ФК “Агробізнес” – 1:4, запоріжці мали попрощатися з Першою лігою, а талановитий тренер із роботою у клубі.
Ігор Надєїн
Ігоря Олександровича Надєїна називають головним спеціалістом, що дало штовханню розвитку запорізького футболу. Як футболіст заявив про себе у молдавському “Ністру”, нікопольському “Колосі” та “Дніпрі”. А вже тренерською діяльністю став відомим саме завдяки запорізькому “Металургу” та “Торпедо”. У незалежного українського чемпіонату з футболу Надєїн на чолі з “Торпедо” завдавати поразки всім топовим тренерам того часу – Сабо, Яремченко, Маркевич, Лобановський, Буряк, Контурі, Скала та інші. Запорізьке “Торпедо”, яке колись було у тіні прогресуючого “Металлурга” Ігор Надєїн перетворив на міцного середняка та грозу для грандів. Вінцем блискучої кар’єри тренера стало потрапляння до десятки найкращих тренерів світу у віці до 50-ті років. Проте після цього почалася чорна смуга у кар’єрі Ігоря Олександровича: погані результати, списання з рахунків, бідність. Своєю діяльністю завоював звання заслуженого тренера України та майстра спорту СРСР. А на могильній плиті викарбувані слова: “Любив футбол красивий, розумний, вільний”.
