Дуже часто люди скаржаться на проблеми зі здоров’ям. Стільки уваги цьому приділяють не дарма, адже здоров’я – це найголовніше, що в нас є. І багато хто намагається зміцнити його, шукаючи різноманітні секрети, завдяки яким можна ніколи не хворіти і бути в тонусі життя. Знайти ці потаємні лайфхаки спробуємо в історії наших предків. Повернемося у часи давніх слов’ян, які проживали до 100 років, що найменше, а також періоди Запорізької Січі, коли на наших землях ходили міцні тілом і духом – козаки. Більше на izaporizhets.com.
Секрети довгожителів слов’ян
Найдавніші предки запоріжців, що колись розселилися у нашому регіоні – слов’яни. Мудрі предки вірили, що здоров’я тіла людського, в першу чергу залежить від здоров’я душі. Всі хвороби йдуть від голови, не треба недооцінювати думки, адже мислення негативне, також може впливати на здоров`я людини. Секрет успішного здоров’я слов’ян дуже простий – вони просто раціонально відносяться до того, що їм дала природа. Насправді ніякого еліксиру довголіття немає, адже основне бути у злагоді із природою. Слов’яни не забували звідки прийшли на цей світ та куди потрапляють після смерті, а тому чинили так, щоб не нашкодити, як собі, так і навколишньому світу. Завдяки цієї відповідальності природа їх народжувала своїми благами, які вони використовували у продовженні собі літ. Хоч продовжувати собі тривалість життя в їхній час було простіше, бо, на щастя, телевізори, радіо, чи то комп’ютери – були відсутні, а тому нічого їм не засмічувало мозок. Людина мислила самостійно, тому завжди була у порядку зі своїм здоров’ям. Слов’яни, які жили без усіх цих технологічних пристроїв, що дуже шкодять нашому зору, мали більше корисного вільного часу, яке якраз присвячували тому, що гартували своє здоров’я різноманітними травами тощо. Коли наші давні предки хворіли, дбали про себе самотужки, адже кожен сам знає, як себе лікувати. А для закріплення своїх знань, вивчали особливу техніку слов’янського масажу. Частіше звичайно вони не піддавалися хворобам, але, якщо все-таки хто-небудь з них захворів, то він не біжить за ліками, а спочатку намагається зрозуміти, що викликало хворобу — чи то, погана думка, чи то справа недобра, потім молиться, щоб очистити душу, а потім вже починається лікування травами.
Детальніше слід звернути увагу ще на солодкий продукт який дають бджоли – мед. У давніх слов’ян він був панацеєю. Наші предки були переконені, що мед здатний вилікувати від хвороб, пов’язаних з безпліддям і чоловічим безсиллям. Більш того, існувало повір’я, що медові настоянки на основі перги найбільше здатні підготувати організм молодої дружини до материнства, зміцнивши його поживними речовинами. Для розуміння сказаного, варто зазначити, що бджоли роблять пергу з пилку рослин. Це робиться для того, щоб готувати їжу для своїх личинок. Перга – дуже сильний імуностимулятор, завдяки якому бджоли практично не хворіють. У перзі знаходиться велика кількість корисних речовин, в тому числі калій, кальцій, магній і залізо. А тому продовжуючи дискурс щодо “чарівного еліксиру” здоров’я слов’ян, не буде перебільшення назвати ним саме – пергу. Слов’яни готували цей еліксир завдяки тому, що спочатку наповнювали бочку сумішшю меду і перги. Потім цю бочку викочували на вулицю в дні, коли на небі не було жодної хмаринки, а після відкривали та залишали в середині дня на пекучому сонці. Так мед “нудився” кілька днів. Після чого бочку закривали й ставили в темний льох. Такий напій повинен був настоятися цілих п’ять років, після чого цей хмільний медовий нектар можна було споживати у лікарських або інших цілях.
Однак наші прадавні предки використовували мед не тільки для приготування цілющих напоїв. Дуже давно мед вважався головним джерелом жіночої краси й здоров’я, наприклад, слов’янки обмазували губи тонким шаром меду, коли перебували на морозі – це живило та охороняло шкіру від холоду.
“Бажаю козацького здоров’я”: секрети міцності козаків
Часто українці чи то на свята, або, коли просто проявляють свою люб’язність, кажуть: «бажаю козацького здоров’я». Але, що такого міцного є саме у козацькому здорові – в чому їхній секрет? З історії та української літератури нам відомо, що козак – це міцна людина, яка жила в гармонії з природою, хоч і вела доволі неоднозначний “здоровий спосіб життя”. Все через те, що серед козацьких напоїв значне місце займали пиво, горілка, тютюн тошо. Проте, важко назвати козаків п’яницями – вони пили не мало алкоголю, зате якісного, і знали собі міру. Козаки не відмовлялися від чарки, але п’яниць на Січі не було. Крім того, трохи шкодило своєму здоров’ю лише у мирний час, а оскільки більшість свого життя проводили у битвах, доводилося утримуватися від вживання алкоголю, бо війна для тверезих, інакше – смерть. Як і слов’яни, так і козаки теж споживали мед, але тільки вже як алкогольний напій – медовуха, яка слугувала для ліків проти поранення та простуди. Наші волелюбні предки додумалися додати в цей напій: мед, сушені фрукти, родзинки, виноград, груші, яблука, імбир та інші прянощі.
Також козаки запам’яталися своїм схиленням до паління тютюну і люльки. Однак випадків легеневих хвороб серед козаків були дуже нечастими. Це пов’язано з тим, що, козаки ніколи не дозволяли собі чи комусь палити в хаті, у курені. «Бо там – Бог», – впевнено казали вони. Завдяки цьому, дим не їв їм легені у закритих приміщеннях. Наші предки частіше палили на вулиці, на чистому повітрі. По‑друге, тютюн тримали не в кисетах, а в маленьких міцненьких гарбузян, тому він залишався сухим, не пліснявів. По‑третє, оскільки тютюну не вистачало (був лише у дуже заможних), козаки додумалися додати туди трави, що мають лікарські властивості: полин, деревій, чебрець, будяк, сухе листя валеріани, м’яти – заспокоюють нервову систему, знижують кров’яний тиск, поліпшують апетит та сон. Козаки майже ніколи не хворіли на астму, бронхіти, трахеїти. Ще варто відзначити, що предки запоріжців правильно харчувалися. Саме здорове харчування, було важливою умовою здоров’я козака. Кухня була простою, різноманітною, поживною і смачною. Раціон запорозьких вояків побудований на природній здоровій калорійній їжі роздільного харчування. Одна з головних страв у раціоні запорізького козака – куліш. Причина появи такої страви ховається у способі життя, що вели наші предки.
Традиційний танець козаків – «Гопак». Також загартував міцне здоров’я предків запоріжців, оскільки танець заворожує енергійністю рухів, а у поєднання з козацькою піснею виходить не лише добре тренування фізичних якостей, але функціональних систем: дихальної, серцево-судинної тощо. Звичайно, висока якість продуктів і чиста вода, фізична підготовка давали козакам змогу доживати до глибокої старості, що, на жаль, відсутнє в сучасному суспільстві. Проте, ми маємо чим пишатися, а головне – ким. Тисячолітні національні традиції здорового харчування, які пройшли випробування часом, життя в гармонії з природою, бойове братство, свобода, рівність, справедливість, можливість вільно висловлювати свою думку (такі закони були на Січі) – усе це формує здоровий козацький дух, що передається нам у спадок від наших волелюбних предків.
