Йосипа Ісааковича Танатара називають “криворізьким Галілеєм”, а у рідному Мелітополі на його честі створено меморіальну дошку, названо вулиці та провулки. А для того, щоб глибше дізнатися та зрозуміти: чому ця персона така важлива для нашого регіону пропонуємо ознайомитися з історією відомого геолога із Мелітополя: юнацькі роки, перші кроки у дослідницькій діяльності, досягнення – читайте далі на izaporizhets.com.
Дитинство та навчання
Йосип Танатар народився 29 вересня 1880 року у Мелітополі, тоді ще Таврійській губернії. Юнак виростав в караїмській сім’ї купця 3-ї гільдії, разом із четверма братами і сестрами. У його роді усі займалися купецькою діяльністю, проте маленький Йосип, або як його ще називали – Юсиф, не хотів працювати купцем. Він мріяв про дослідження, експедиції, навчання – хотів стати науковцем. Тому, коли закінченні місцевого училища приймає самостійне рішення – піти здобувати освіту в недавно відкритому навчальному закладі. Танатар був одним з тих сімдесяти сім першокурсників, а через чотири роки – серед перших шістнадцяти студентів, хто отримав інженерський диплом. Після закінчення навчання його вирішили залишити на кафедрі мінералогії, де він обіймав посаду помічника професора Лаврського. На прохання свого керівника він почав вивчати петрографію. Поточна сфера науки у той час не була ще незалежною геологічною дисципліною. Хоч якось сам Ломоносов намагався створити щось подібне. Однак наш молодий геолог був в більш скрутних умовах – були відсутнім важливі профільні підручники. Поточну кризу взявся вирішити мелітопольський дослідник, який разом із своїм професором переклав на російську мову главу “Петрографія” з підручника геології Креднера. Робота науковців стала першим підручником петрографії у вітчизняній навчальній літературі для учнів гірничої спеціальності. Паралельно з викладацькою роботою, влітку їздив до Німеччини, аби там навчатися у Мюнхені в одному з найкращих закладів освіти. Там збирав напрацювання для майбутнього проєкту та паралельно з цим вивчав геологічну породу родовищ мідної руди на Кавказі. А у 1905 році їздив на стажування до Фрайбурзької гірничої академії, де набрався нового важливого професійного досвіду.
Дослідницька діяльність
З 1906 році Йосиф стартує з ознайомленням родовища залізних руд на Кривбасі. Дослідження принесли у його монографію робіт десь двадцять нових праць. У 1907 році професор Мюнхенського університету, Вейншенка Ернст, поставив перед мелітопольським геологом задачу – написати матеріал про рубіни Бірми. Не молодий студент завдання виконав вчасно, на його успішну роботу надалі будуть посилатися відомі німецькі вчені. Того ж року він пустив в обіг одні з перших авторських матеріалів про дослідження мінералів. Про наукові праці у позитивному ключі реагував навіть видатний український науковець – Володимир Вернадський. Крім того, Володимир Іванович допомагав нашому геологу з настановами й отриманням вченого звання магістра мінералогії та геогнозії.
В 1912 році взяв участь в дебютній свої експедиції, яку очолив професор Євген Бурксер. До слова кажучи, в складі експедиції був ще його рідний дядько, Севастян Мойсейович Танатар. У 1914 році він обіймає посаду завідувача кафедри прикладної геології в Катеринославі. Понад 30 років завідував кафедрою національного університету у Дніпрі. У 1915 році відправився в польову експедицію у Бахмутському повіті, де тривалий час займався дослідами радіоактивності мідистих пісковиків.
У 1920-1922 році розпочався новий етап наукової діяльності Йосипа Танатара. У цей час він разом із геологом Фуксом починає роботу зі складання геологічної карти Криворізького залізорудного району. У зв’язку з переходом у 1922 році цієї роботи у відання Геологічного комітету Йосип працює спочатку самостійно з вивчення руд та порід Кривого Рогу, а потім залучає до цієї роботи своїх учнів. На початку 1922 року проводячи дослідження в районі Тернівського рудника і Жовтої Ріки у зразках взятих звідти залізистих кварцитів вчений знайшов ознаки радіоактивних речовин. Після цього робота з дослідженням цього родовища була засекречена, адже поточне відкриття було величезну новизну. Але, очевидно, саме це відкриття було підставою для того, щоб у аналітичній ювілейній статті до 5-ліття Жовтневої революції головної на той час газети “Правда” робота Танатара була названа першою в невеликій низці найбільш значимих для народного господарства досліджень. Але промислова розробка родовища розпочалася через чверть століття, коли головних геологом Кривбасу був його учень Белєвцев.
Йосиф був дуже добре відомий як вчений фахівцям не тільки в СРСР, але й в європейських країнах. Він листувався з визначними вченими, зокрема, Швеції та Німеччини, не раз бував у наукових відрядженнях за кордоном, реферував вітчизняну літературу з проблем мінералогії та петрографії у геологічному часописі, що виходив у Берліні, брав участь у міжнародних наукових конгресах. Танатар підготував багато учнів, які стали кандидатами та докторами наук, серед них: академіки АН УРСР Чернишов, Семененко, Белєвцев, професори Гембицький, Носовський та інші. Він створив потужну наукову рудну школу, яка й понині існує в НГУ. Він був автором ряду підручників та навчальних посібників, що витікали з його наукових досліджень та існуючих на той час світових досягнень.
Через що науковця з нашого регіону прозвали “криворізьким Галілеєм”?
Йосип Ісаакович досліджував кілька тисяч шліфів кристалічних структур на Кривбасі. У 1917 році відштовхуючись від своїх дослідницьких матеріалів вчений прийшов до того, що криворізькі гірські породи мають якісь зв’язки з вулканічними процесами. З 1918 по 1921 рік радянська влада вважає його думку брехливою. Якось південний рудний трест послав запит до Геолкому стосовно прохання геолога аби йому профінансували дослідження, але отримано відмову. За свою впертість та тягу до справедливості професор Ярослав Іванович Грдин назва його “Криворізьким Галілеєм”. З тодішньою владою у нього часто були неприємності. Він не вірив у неправдиві проповіді комуністів про “чудовий світ”, і не нівелював усіх проблеми на “народних ворогів”. Навпаки, старався виступати на захист своїх колег, над якими радянський маховик терору знущався. У роки політичних репресій, на щастя, “радянська чума” оминула українця стороною, але відчув на собі, що таке Колима, близький родич геолога – Олександр Мікей.
Здобутки та відзнаки
За свою наукову кар’єру неодноразово був нагороджений багатьма відзнаками, медалями, орденами тощо. Як наприклад, у 1911 році в Німеччині отримав диплом доктора натурфілософії. Загалом авторських робіт видав друком понад 105, з яких 9 монографій та стільки ж, навчальних посібників, ще близько 15 не були опубліковані. Танатар являється одним з авторів Великої радянської енциклопедії. Геолог з Мелітополя знав німецьку, англійську, і французьку мову, непогано спілкувався татарською. Також українець володів рідною мовою, особливо у період “українізації” – відвідував курси української мови, де здобув посвідчення та знання солов’їної.
На початку 1950 року вчений збудував власний будинок, до цього існував із сім’єю у підвалах і комуналках. Гроші ніколи не були першочерговою метою для нього, однак якось зрозумів, що в них немає нічого поганого – вони лише інструмент в руках талановитого науковця. Дуже часто Танатар допомагав матеріальною частиною своїм студентам, які не мали коштів для навчання в університетах. 13 грудня 1961 року мелітопольський дослідник помер у місті – Дніпро. Однак ще за життя один з мінералів був названий на честь геолога – танатарит. А вже після його смерті у 2016 році у ході перейменування усіх радянських вулиць – на честь Йосифа було названо провулок та вулицю в рідному Мелітополі. Того ж року 26 жовтня на будівлі колишнього Мелітопольського реального училища, де навчався Йосип Танатар, відкрили меморіальну дошку.
