Новинки, ажіотаж, захват обивателів – це все ланки одного ланцюга. Сучасного жителя великого міста важко чимось істотно здивувати – він звик до незвичайного і бачив багато. Однак із завидною постійністю в усі часи знаходилися новатори, які показували людям щось нове, і ті йшли за ними. Далі на izaporizhets.
Заповідник минулого
Закони урбаністики такі, що розвиток сучасного міста без новинок немислимий. Причому новинок не тільки технічних, загальновідомих і повсюдно використовуваних (ну кого здивуєш тепер, скажімо, водопроводом, сонячними панелями або центральною системою опалення), але і освітніх, екологічних, науково-пізнавальних та культурних.
Якщо зробити екскурс в минуле і трохи абстрагуватися від реалій сучасності (а ще краще – порівняти Запоріжжя з найближчим великим і розвиненим сусідом – Дніпром), то стане зрозуміло, що у нас сформувався певний заповідник. Такий собі парк радянського (по аналогії з Юрським) періоду. Несправні дороги, «втомлений» в основній своїй масі і некомфортний громадський транспорт, облущені (майже скрізь) фасади будинків, які фарбування і шпаклівку пам’ятають тільки років двадцять тому, іржаві атракціони в центральному (!!!) парку культури і відпочинку і багато- багато ще. У соціальних мережах деякий час тому запорізькі пейзажі порівняли з Прип’ятськими.
Гучне придбання
Список доказів безгосподарності місцевої влади досить великий і продовжувати його можна довго. Від лікарень і скверів перейти до шкіл і парків, а від дихаючих на ладан мостів через Дніпро до бетонних плит, що тримаються виключно на чесному слові на центральній міській та обласній площі Фестивальній. Однак найбільш кричущим прикладом відсутності єдиного творчого задуму є недобудови і руїни – своєрідний літопис міста. Будинки в самому серці Запоріжжя поступово стають непотрібними і після трьох десятків років розрухи, забуття і запустіння або знаходять нових господарів, або залишаються дивитися на світ порожніми провалами давно вибитих вікон.
Одній з таких будівель несказанно поталанило. Для неї знайшовся господар. Навіть не так. Його знайшов Господар, який викупив стару будівлю і має намір привести її в порядок. Мова йде, як ви, можливо, вже здогадалися, про Будинок побуту «Ювілейний», що розташовується на центральному проспекті міста в Олександрівському районі. Протягом багатьох років він не використовувався на повну потужність, у величезному будинку на цілих дев’ять поверхів працювали зі змінним успіхом тільки фотостудія, магазин супутніх товарів, канцелярський кіоск і, недовгий час, магазин дитячих іграшок з бокового входу. Передбачається, що будівля Будинку побуту, що має унікальне розташування і шикарну транспортну розв’язку під вікнами, стане «родзинкою» Запоріжжя і яскравим прикладом втілених інновацій.
Двигун прогресу
Про покупця відомо небагато, але, як то кажуть, по справі. Народився в Запоріжжі, потім емігрував за океан і влаштувався в США. Вже там Максим Поляков дав старт власній аерокосмічній компанії, а також став працювати в напрямку інформаційних технологій. У запорізькій пресі Макса стали коротко називати «наш новий Ілон Маск».
Відомо також, з якою метою Макс Поляков придбав вітху, стару і брудну будівлю Будинку побуту «Ювілейний». Якщо вірити інформації з відкритих джерел, він планує відкрити там сучасний освітній хаб для дітей і підлітків. Адже відомо, що сучасна СТЕМ-освіта, отримана в дитинстві, не просто покращує якість життя в дорослому віці, але і серйозно впливає на вибір майбутньої професії, роблячи його усвідомленим і своєчасним. Крім того, мабуть, в якості «підручника» для місцевої влади, саму будівлю планується облагородити, виконати внутрішні і фасадні роботи для того, щоб Будинок побуту перестав нагадувати декорацію до голлівудського фільму жахів і туди змогли безбоязно приходити на заняття діти.
За інформацією з відкритих джерел, подібний проект вже виконано Максом Поляковим в сусідньому Дніпрі. Він виявився результативним і тепер «молодшим братом» того освітнього центру стане наш, запорізький.
Запрошуємо на прогулянку
Також нещодавно стало відомо про те, що Запоріжжя очікує ще одна гучна новинка. Компанія «HD-group» має намір повністю відреставрувати будівлю старого заводу «Гамма» в Вознесенівському районі міста і перетворити його в місце для проведення всіляких розважальних, культурних і бізнес-заходів. Так, якісь подробиці ще не відомі, але передбачається, що реставрація торкнеться і самої будівлі підприємства, і території навколо неї. Там будуть створені бізнес-хаб і ландшафтний парк. Метою реконструкції стане поява в місті чудового місця для роботи і проведення культурного дозвілля в приємній компанії, а також масових заходів.
Ціна безгосподарності
Популяризація наукових знань, підвищення престижу технічних професій і допомога підліткам у виборі майбутньої професії – прекрасна мета і цілком благородна місія. Для нашого міста вона є більш ніж просто інноваційною, тому що, незважаючи на всі актуальні виклики сьогодення, подібні проекти в такому масштабі більше ніде в Запоріжжі не реалізовані. Однак є ще один момент, на який варто було б звернути найпильнішу увагу.
Це ті самі наполовину розвалені будівлі, про які ми вже згадували на початку. Їх кількість в Запоріжжі перевищує всі розумні межі, а місця розташування, за дивним збігом обставин, вельми привабливі. Хіба не могли б вони послужити запорожцям вірою і правдою, якби і для них знайшлися б відповідальні господарі? Питання риторичне. Але з кожним роком перебування в запустінні матеріали, з яких побудовані ці будівлі-примари, все більше втрачають свої первинні властивості, і єдина доля, яка їм «світить» – це розбір дощенту, до самого фундаменту. Разом з тим, роботи з демонтажу старих конструкцій і подальше зведення на звільненому просторі чогось нового – це величезний фінансовий тягар, і нести його в місті згодних не виявляється. Але рано чи пізно таке байдуже ставлення вийде боком і будівлі стануть руйнуватися самі, без жодного демонтажу. Тоді проблема набуде зовсім інших масштабів і наслідків, відсутність інновацій та відповідального підходу стане «квіточками» у порівнянні з «ягідками».
