З моменту початку відомих подій в Криму і на сході України, узбережжя Азовського моря люб’язно розгорнуло свої обійми для всіх курортників: і тих, хто звик пляжитися на галечному березі Ялти або Гурзуфа, і тих, хто весь цей час незмінно приїжджав щороку в Бердянськ або Приморськ. Місцева інфраструктура моментально стала розростатися «вшир і вглиб», прагнучи охопити турботою та увагою нових шанувальників Азова, а ділки стали радісно підраховувати прибуток, пише izaporizhets.com.
Однак після закінчення першої п’ятирічки стало ясно, що не все так райдужно на курортах Запорізької області. Принцип «де тонко, там і рветься» заробив на повну котушку, оскільки збирати надприбутки горе-бізнесмени укупі з місцевою владою дуже навіть мастаки, а вкладати певну частину з них в розвиток і процвітання бізнесу – ніі, це не до нас.
Недитяча несподіванка
Першим, що може істотно пошкодити (в самому прямому сенсі слова!) відпочинок гостям Бердянська, є аварійний каналізаційний колектор. Пройшов всього рік з тих пір, як наслідки того прориву, що стався одного січневого вечора, допомагала ліквідувати мало не вся Україна (технікою, людьми, фінансами), а не зроблено для попередження таких масштабних аварій аж зовсім нічого. Це з урахуванням того, що після того неочікуваного «вселенського потопу», коли потоки фекалій, весело брязкаючи, лилися вулицями в море, колектор лопався ще тричі. Ось втретє – зовсім недавно. Однак ніяких заходів з цього приводу міська та обласна влада не планують. Навпаки – по всьому місту дружно продовжують відкриватися міні-готелі, які в сезон сильно збільшують і без того немаленьке навантаження на стару каналізаційну мережу. Пропозиція бердянців приїжджати для прийому грязьових ванн на знаменитому лимані починає ставати не смішною. Сарафанне радіо, чи знаєте, воно таке…
Море починає і виграє
У Кирилівці і Приморську теж справи йдуть ні добре, ні погано. Але ж і ці маленькі курортні містечка влітку просто вщерть забиті спраглими до моря, сонця і простого людського щастя курортниками. Вже традиційними стали повідомлення з жовтня по квітень про те, що море розмиває берегову лінію, підмиває споруди, і з кожним разом забирається все глибше. Чи проводяться роботи з укріплення берегової лінії, чи будуються хвилерізи? Ну звичайно ж немає нічого. Тому як миттєвого фінансового прибутку, легко конвертованого в шелест купюр, це не обіцяє, і взагалі «і так зійде». Поодинокі спроби вирішення проблеми, безумовно, присутні, але на жаль, не дають належного ефекту.
А тим часом, поки влада всіх рівнів так бездарно розпоряджається громадськими ресурсами, Азовським узбережжям впритул зацікавилися закордонні інвестори. Подейкують про гостей з Піднебесної, які бачать виразний потенціал в такому неймовірному поєднанні моря, лікувальних грязей і відносно розвиненій курортній та транспортній інфраструктурі. Тільки досвід показує, що все, що віддано інвестору, часто перестає бути доступним завсідникам з числа місцевих. Але що поробиш – не пропадати ж добру?
