Населений пункт на півдні Запорізької області до початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році називали — “Серцем Азову”. Цей символічний слоган для туристів виник не з пустого місця, адже ще в першій половині двадцятого сторіччя у Бердянську існувала не одна зона для відпочинку. Однак з плином часу та недбалістю відповідних органів, тутешній санаторій занепав. Більш детально про історичну туристичну інфраструктуру нашого міста в різні роки — читайте далі на izaporizhets.com.

Санаторій “Бердянськ”: початок та становлення історії

В перших роках двадцятого сторіччя тодішня влада розпочала проєкт будування зони відпочинку на півдні сучасної Запорізької області. Серед одних з головних прибережних міст був і наш Бердянськ. В поточному періоді, тут збудували однойменний санаторій для майбутнього розвитку курорту. 

Перші роки існування бази відпочинку видалися непростими через розгортання визвольних та інших баталії Нестора Івановича Махна з більшовиками. Проте з часом завдяки появі залізниці, нахлинула велика кількість туристів. Якщо вірити історичним джерелам, то вже на момент 1923 року тут до легендарних бердянських лікувальних грязей приїхало понад триста осіб. З роками інфраструктура санаторію значною мірою розширилась, а разом з нею і відвідувачі. Останніх заохочували морським курортом, широкою Бердянською косою та приємним кліматом для відпочинку.

Агітаційні листівки, які приклеїли по всьому місту, розповідають нам в сучасні дні про те, що, іще у двадцятому сторіччі, тут ліквідовували такі хвороби, як: захворювання серця, гінекологічних проблем, вади опорно-рухового апарату та інші. Також цікавий є той факт, що на базі нашого санаторію вперше у радянські часи застосували методику декомпресії хребта під власною вагою тіла у спеціальних басейнах.

Вищезгадані процедури в тій добі коштували різні суми. Наприклад, для того, щоб видалити зуб без анестезії треба було сплатити фахівцям один карбованець та ще п’ятдесят копійок.

Після розпаду радянського союзу дешевизна лікування продовжила існувати, на жаль, для економічного розвитку санаторію “Бердянськ”. Оскільки комуністична модель виявилась ілюзорною, а капіталістична не резонувала з ментальність вчорашніх вихідців з СРСР — база відпочинку на деякий час втратила минулу славу серед туристів.

Яка доля надалі спіткала санаторій?

У двадцять першому сторіччі базу відпочинку вдалося відродити в складі приватного підприємства “Приазовкурорт”, який тоді володів усіма головними санаторіями на півдні Запорізької області. Під керівництвом Владислава Пономаренко територія курорт прогресувала, хоч і досі спиралась на минулій “радянській славі” — пам’ятник Лєніну прибрали лише у 2014 році. 

З початком окупації Криму та війни на Донбасі в країні збільшилась економічна криза, переважна кількість відвідувачів з росії та білорусі, а також з тимчасово окупованих територій перестали приходити. Однак головна проблема через, що настала темна смуга в історії санаторію трапилась ще у 2012 році, коли в Бердянську почали панувати переважно “чиновники” з Донецька. 

Інвестиції від влади впродовж тривалого часу припинилися, а у вищезгаданому непростому році — “Приазовкурорт” перестав існувати. З того моменту територією санаторію почала опікуватися тутешні можновладці, однак деякі будівлі перешли до Фонду державного майна — далі тривали так звані “голодні ігри” або як казали у давнину: “розділяй і властвуй”.

У 2021 році бердянські активісти та громадські організації звертали уваги міської ради на руїни бази відпочинку, де можна було б побудувати реабілітаційний центр для українських воїнів. Однак тоді до справи руки так і не дійшли, а у 2022 році санаторії “Бердянськ” та однойменне місто опинилось в російській окупації.