Баскетбол у нашому місті завжди намагалися направити шляхом розвитку, як інших міст країн. Запоріжці мають чим пишатися, оскільки за всю історію цього виду спорту тут періодично тріумфувала місцева команда – БК “Запоріжжя”: історія заснування, становлення, назви, і самі успішні часи та досягнення – читайте далі на izaporizhets.com.
БК “Запоріжжя” до того як став відомим: перша назва, хто та коли заснував команду?
Сучасний баскетбольний клуб “Запоріжжя” має дуже цікаву і довгу історію, яка сягає далеких 70-х років минулого століття. Хоч тоді у 1972 році мав назву бази спортивного клубу, де власне і був створений – “Строітєль”. Чоловіча баскетбольна команда швидко стала постійним учасником чемпіонатів УРСР, виступаючи у другій групі. За місцевий колектив у різні роки грали такі відомі запорізькі гравці, майстри спорту СРСР, як Валерій Бахтін, Олександр Широбоков, Валерій Елькінсон, Анатолій Короленко, Іван Кобилянський, Вільям Конюшенко, Юрій Голов, Володимир Михайлов, Юрій Степін та ще дуже багато талантів. Наприкінці 80-тих, початок 90-тих років “Строітєль” бореться з командами майстрів Другої Ліги вже у чемпіонаті СРСР, а у сезоні 1992-93 дебютує на національному рівні у чемпіонаті України серед найкращих баскетбольних колективів Першої Ліги. Такі успіхи в першу чергу пов’язують з приходом нового головного тренера й президента клуба: Олександр Широбоков та Валерія Елькінсон. Здебільшого саме завдяки пристрасті останнього до цього виду спорту, баскетбол у місті та регіоні пішов шляхом розвитку. Тому історія ентузіаста заслуговує на пару речень для розуміння загальної ситуації на той час. Корінний запоріжець, як любить себе називати Валерій Альбертович, хоч і народився на Дніпровщині, вже у 9 років грав у баскетбол під наглядом першого тренера – Ірини Бацунової. Робітник одного з найбільшого місцевого підприємства – “Запоріжсталь”, встигав у студентські роки та надалі грати за СК “Строітєль”. Тоді майбутній керманич клуба ще не міг уявити чого досягне. Існував звичайним радянським життям: служба в армії, робота, сім’я. Однак, Валерій прийняв рішення все ж йти за своєю мрією, тому покинув завод і став працювати дитячим тренером та паралельно продовжував захищати кольори місцевого “Строітєля”. А у майбутньому протягом 30 років допомагав запорізькому баскетбольному клубу досягти успіху.
Становлення БК “Запоріжжя”
З розпадом Радянського союзу зникла і стара модель функціонування спорту. А тому наш баскетбольний клуб перестав отримувати фінансування від минулого бенефіціара – “Запоріжбуд”. Керівники СК “Строітєль” домовилися із Валерієм Елькінсон, щоб він очолив клуб та вивів його на професійний рівень. У 1992 році новий власник реформував команду, знайшов надійних інвесторів – Запорізький феросплавний завод, і паралельно оцінював свої шанси на успіх у цьому сумнівному проєкті. Все через те, що на початку 90-х був економічний занепад в Україні, а тому будь-які амбіційні бізнеси були приреченими. Однак, Валерій Альбертович витримав удар дефолту завдяки допомозі ветеранів запорізького баскетболу, деякі з яких займали серйозні посади у спортивних комітетах. Запорізький клуб взяв собі оновлену назву заводу феросплавів – БК “Ферро”.Тренування проводили на новій базі в спортивному клубі “Спартак”, а матчі Першої ліги чемпіонату України грали у невеликому залі Запорізького державного університету.
Так стартувало почергове професійне становлення команди. БК “Ферро” представляли виключно запорізькі гравці, а з часом тренерській штаб давав шанс молоді з інших міст. Коли з’явилася ціль – вийти до Вищої ліги, колектив зміцнили кілька досвідчених гравців такі, як: Борис Дербенець, Павло Хивренко, і Кирило Большаков. Проте більша частина складу – вихованці запорізької школи баскетболу, а дубль був повністю із місцевих хлопців. План видався вірним, адже у сезоні 1994-1995 хлопці посіли 1 місце у чемпіонаті України серед команд Першої ліги. Після чого стартували ігри у Вищій Лізі, які проводили у спортивному комплексі “Юність” – там було спеціалізоване покриття для гри у баскетбол. Запорізький колектив гідно представляв наш регіон на всю Україну в період, коли у Суперлізі лідерство тримали – київський “Будівельник” і “Денді-Баскет”, одеська “БІПА-МОДА” та донецький “Шахтар”. Суперництво з ними було дуже важким, проте часто фортуна усміхалась саме нашим баскетболістам. Завдяки Кубку Корача команда отримала перший єврокубковий досвід протистояла шведському “Астра-Баскет”. Але у 1998 тріумф запорізького клубу припинився, через зміну власника на заводі феросплавів. Після тривалих скидань у середині української Суперліги БК “Ферро” опустився до Вищої Ліги, і отримував мінімальний обсяг підтримки. Врятувати баскетбольну команду допоміг Запорізький національний технічний університет, зокрема, ректор – Сергій Бєліков. Чоловік профінансував більшість витрат і надав приміщення для тренувань БК “Ферро-ЗНТУ” – назва на честь навчального закладу. Але головним фактором, що зберіг клуб на плаву став фундамент з місцевих молодих вихованців. Саме колишні випускники ДЮСШ повернули втрачену славу боєздатного колективу. У 2008 році надійшла пропозиція до Валерія Альбертовича від спонсорів – взяти участь в українській баскетбольній лізі. Відповідь можна вгадати, адже вже через сезон команда знову грала у Суперлізі.
“П’ятирічний успіх” команди, занепад та народження БК “Запоріжжя”
У 2010 році з приходом нових та старих облич таких, як: Кирило Большаков та Дмитро Щиглінський. Баскетбольний клуб почав показувати хороший результат попри періодичні фінансові перешкоди на шляху до зірок, однак грошові прогалини закривали професійні спеціалісти у тренерському штабі та комунікацій із керівництвом перших. Завдяки цьому симбіозу у команді з’явились перші досвідчені легіонери й українські баскетболісти – Олександр Рибалко, Артем Буцький. Місцевий палац спорту “ЗАБ” часто був забий ущент – головний показник видовищної гри запоріжців. Потім вже сам успіх заважати клубу переходити на новий професійний рівень, адже хороших гравців БК “Ферро-ЗНТУ” (чергова нова назва) почали переманювати грошові баскетбольні проєкти великих міст. Майже щорічно президенту та тренерському штабу доводилось будувати міцний колектив з нуля. Що власне кожного року і вдалося, оскільки клуб завжди був не нижче четвертого місця у турнірній таблиці Суперліги. З 2010 року по 2015 рік запорізькі баскетболісти завоювали три бронзові нагороди й двічі становилися володарями Кубка Суперліги. З фінансової сторони команду до 2013 року знову підтримував Запорізький завод феросплавів. Тому баскетболісти й керманичі “Ферро-ЗНТУ” ще деякий час насолоджувалися найуспішнішим періодом у своїй історії. Оскільки у 2014 році вищезгаданий баскетбольний клуб припинив своє існування. Щоб зберегти цей вид спорту у місті було створено – БК “Запоріжжя-ЗОГ”.
“Найтемніша ніч перед світанком” – для запорізького клубу ця фраза дуже влучна. Бо хто міг передбачити, що з приходом нового тренера – Валерія Плеханова, без легіонерів на початку сезону, і перейменуванням у сучасну назву команди – БК “Запоріжжя”, перепишуть історію минулих успіхів. Запорізький баскетбол знову став одним із кращих в Україні. Клуб закріпив своє лідерство серед найкращих, вигравав нагороди, і грав у фіналі Суперліги та боролися за право представляти нашу країну у єврокубках, однак війна все перекреслила. Сучасний баскетбольний клуб “Запоріжжя” продовжує змагатися у середині таблиці національного чемпіонату. Проте, в умовах війни, найголовніше, що місцевим функціонерам вдалося зберегти боєздатну команду разом з юним поколінням амбітних запорізьких баскетболістів, які у майбутньому будуть знову радувати своїх вболівальників хорошими результатами.
БК “Запоріжжя”: досягнення та рекорди
У своєму першому сезоні баскетбольний клуб “Запоріжжя” провів у чемпіонаті України 18 матчів, в яких 9 виграв, а 9 програв. Перед зняттям з чемпіонату посідав 4-ту сходинку в турнірній таблиці
У сезоні 2015/2016 років в топ 10 гравців, які принесли найбільшу користь під час ігор увійшов Станіслав Овдєєнко – середній рейтинг ефективності за матч дорівнював 14,41 балу. В середньому за гру він приносив у командну скарбничку 16,41 очка.
А з наступного сезону командний рекорд за підсумками двох кіл регулярного чемпіонату Суперліги побив – Макс Конате. Він став найрезультативнішим гравцем першості (у 20 іграх форвард набирав в середньому 19,5 очка) і мав кращий показник на підбирання м’яча (9,15 за гру), тому і став найкориснішим гравцем чемпіонату України із середнім балом 21,2.
21 січня 2015 року відбулась історична найбільша перемога в історії БК “Запоріжжя”: +26 (100:74) над київським “Авангардом”. В тому матчі був побитий рекорд кількості очок за гру – 217.
А до цього, 7 грудня 2014 року – найбільша поразка: -32 (72:104) кіровоградському “Золотому Віку”.
