Напевно не знайдеться в нашому місті жодної людини, якої не торкнулася б проведена кілька років тому медична реформа. Так що там в місті – в цілій багатомільйонної країні не знайти людину, яка б байдуже до неї ставилася. Хтось незадоволений її результатами, хтось співає їй осанну, але тих, кого вона залишила байдужим – просто немає. Далі на izaporizhets
Строго кажучи, затівалася ця реформа, судячи з усього, в якості економайзера для худенького на той момент державного бюджету. З плином часу бюджети усіх рівнів абсолютно не погладшали, тому початковий варіант реформи не тільки не пом’якшили, прибравши найбільш непопулярні в народі нововведення, а й додали нових. Закрутили реформені гайки, так би мовити. Давайте подивимося в деталях, як ця реформа відбилася на жителях Запоріжжя і що тепер робити.
Гладко було на папері
Насамперед, в очі кидається нова система оформлення відносин між лікарем і його щасливим пацієнтом. Передбачалося, що необхідно буде підписати окремий документ (красиво названий декларацією. Ще б білль про наміри склали), і все – вважай, консультація кращого фахівця в будь-який час доби у тебе в кишені. Але не тут-то було. Так вже вийшло, що в запорізьких амбулаторіях наявний величезний дефіцит кадрів, тому багатьом жителям просто ні з ким було підписувати декларацію. Особливо ця проблема стала актуальною в спальних районах міста. Крім того, епідемія коронавіруса дуже наочно продемонструвала, що насправді консультацію лікаря отримати досить непросто, а відвідати особисто – і того складніше.
Піди, попади
По-друге, труднощі очікували пацієнтів і при спробі потрапити на прийом до так званих вузьких спеціалістів. Якщо раніше, до того, як реформа вступила в силу, єдина проблема полягала в тому, щоб до них записатися (часом це було зовсім непросто, треба визнати), то відтепер необхідно пройти ще один квест: не просто отримати консультацію лікаря по телефону, а потрапити в кабінет особисто, отримати направлення в електронному вигляді, здійснити запис за допомогою єдиної інформаційної системи і з’явитися на прийом, постаравшись не луснути від щастя.
Непотрібні лікарі
Істотно «схудла» також запорізька система захисту від венеричних, інфекційних хвороб та СНІДу. Ці галузі медицини завжди були дотаційними, так вже історично склалося, що фінансувати лікування туберкульозу та інших соціально небезпечних інфекцій доводиться державі, зацікавленій в здоров’ї своїх громадян. Однак тепер, коли система зазнала реформування, що називається, під корінь, і установам, які ледве залишилися «на плаву», пропонують або задовольнитися мізерним фінансуванням (якого вистачає виключно на мінімальний розмір заробітної плати для співробітників), або ставати прибутковими самостійно. Як може заробити на своїх пацієнтах протитуберкульозний диспансер або, наприклад, відділення для лікування гепатитів – питання з царини ненаукової фантастики. Однак найяскравішим прикладом безгосподарності міської влади в таку важку «коронавірусну» кризу стала зруйнована і облюбована людьми без певного місця проживання будівля колишнього обласного шкірно-венерологічного диспансеру на вулиці Базарній (колишня Анголенко). Розбиті двері і вивалені євровікна, шматки паперу і уламки старих меблів в порожніх коридорах – ось і все, що нагадує запоріжцям про ті часи, коли в цій будівлі надавали медичну допомогу. Те, що депутатам обласної ради цей будинок разом з усіма своїми співробітниками, обладнанням і пацієнтами здався зайвим в кінці 2019 року – явище хоч і сумне, але вже звичне. А ось те, що будівля, спроектована як інфекційний стаціонар і обладнана для надання медичної допомоги залишилася зайвою під час розгулу коронавіруса – явище нелогічне і небезпечне. Адже чимало запоріжців в соціальних мережах пропонували розмістити там додаткове відділення для ковідних хворих в той час, коли лікарні Запоріжжя буквально лопалися по швах від напливу пацієнтів. Але віз, як то кажуть, і нині там.
Дорогу співоплаті
Однак на оптимізації (читай – скороченні) медичних установ реформа не зупиняється. Так, нещодавно в відкритих джерелах з’явилася інформація про те, що на запоріжців (та й жителів всієї країни теж) чекає новий її етап. Анонсований він був досить давно, але саме зараз буде прийнятий закон, який остаточно легалізує так звану співоплату – тобто спільну, солідарну участь держави і пацієнта в процесі оплати лікування людини. На перший погляд, нічого особливо крамольного в майбутньому законі немає. Навпаки, він якби передбачає, що той фінансовий тягар, який лягає на людину в разі хвороби, з ним розділить держава і допоможе пацієнту оплатити операцію, пологи або будь-яке інше втручання. Депутати-лобісти наполягають на тому, що «тіньові», приховані від очей начальства і податкової платежі в Україні набули небачених масштабів і це потрібно викорінити.
Фантастичні цифри і де вони мешкають
Але мовчать вони тільки про суми, які ховаються за сухими цифрами статистики. Так, судячи з інсайду з відкритих джерел, мова йде про десятки тисяч гривень, розділених між державою і пацієнтом. Причому якщо на даний момент у пацієнта є вибір – платити або вимагати те, що гарантовано по закону і за що перераховує кошти НСЗУ, то незабаром варіантів у нього не залишиться. Причому суми до співоплати фігурують просто гігантські, особливо там, де справа стосується хірургічних втручань. Так, лікування відкритого перелому верхньої кінцівки може «потягнути» на 60 тисяч гривень, розтин фурункула на пальці – «всього-на-всього» близько семи тисяч, за лікування ж кардіологічних хвороб запоріжцям доведеться готувати близько двохсот тисяч гривень. Причому розрахунки не фінальні, і суми ще можуть помінятися в бік збільшення, адже ростуть в ціні всі складові тарифу: заробітна плата персоналу, медикаменти, комунальні послуги. Найбільш дискусійним і неприємним моментом у всій історії з співоплатою може стати те, що НСЗУ, ймовірно, буде мати можливість послатися на брак грошей в бюджеті і в якийсь момент в ручному режимі регулювати розмір виплат. Приблизно так, як на даний момент вона робить із заробітними платами медиків з неприбуткових комунальних підприємств Запоріжжя, яким свої зарплати за осінь і зиму цього року довелося чекати довго і важко.
