Швидке і смертоносне поширення хвороби трохи «струсонуло» світову спільноту і змусило не тільки простих людей, а й уряди країн по всьому світу більше уваги приділяти питанням здоров’я населення. Але для Запоріжжя коронавірус – це ще квіточки в порівнянні з тим, що вже протягом кількох років захльостує місто з головою. Мова йде про туберкульоз. Далі на izaporizhets.
Питання перше. Коли?
Вже зараз. Уже понад 25 років (чверть століття, між іншим!) в Україні офіційно оголошена ВООЗ епідемія туберкульозу. У Запорізькій області картина ще сумніша, ніж по країні в цілому. Так, ми тримаємо сумну пальму першості по захворюваності серед дітей (включаючи смертельні випадки, на жаль). Ми у вічному ТОПі по захворюваності дорослих. Відзначається, що в зв’язку з глобалізацією суспільного життя туберкульоз перестав бути хворобою бідних і атакує людей всіх вікових і соціальних груп.
Паличка Коха, яка і є збудником туберкульозу, прекрасно відчуває себе в пилу і бруді. Тут вона зберігається роками, а також подорожує в повітрі кожен раз, коли подме вітер. Кожен житель Запоріжжя, між тим, вже звик до постійного і непролазного бруду на вулицях рідного міста. Пил, неприбраний з самої зими відсів, недоглянуті і незасажені міські газони – все це «ласі місця» для інфекції. А прибирати місто, робити його чистим і безпечним – це в якійсь іншій реальності, це не про нас.
Питання друге, закономірне. Хто винен?
За останні два роки мережа протитуберкульозних установ згорнута в Запоріжжі практично під корінь. Закрито диспансери в районах міста та області, на вулицю як такі, що «не вписалися в ринок» відправлені сотні висококласних фахівців – пульмонологів, рентгенологів, лаборантів, бронхологів, фтизіатрів. Ті ж, котрі отримали місця в обласному диспансері після реорганізації, не бачили підвищення оплати вже півтора року, позбавлені будь-яких стимулюючих надбавок і виплат, більшість з них працює за мінімальну зарплату від безвиході. Уявіть собі, що відповідальність за життя пацієнтів і робота в осередку інфекції-вбивці коштує близько 6 тисяч на місяць. Убита система ранньої діагностики. Кошти, що виділяються державою за один пролікований випадок, покривають реальні витрати приблизно на третину. Більш того, змінені протоколи ведення хворих, і тому людину виписують із стаціонару в той час, коли раніше вона ще продовжувала лікування. Таким чином, хоча офіційно заявляється, що людина на даний момент вже не виділяє бактерії в навколишнє середовище, це твердження написано вилами по воді. І якщо випадково виявиться так, що ви з цим теоретичним пацієнтом опинитеся в одній маршрутці або біля однієї каси в супермаркеті, то не факт, що через якийсь час вам, а також всім членам вашої родини, родичам, знайомим і колегам теж не доведеться познайомитися з добрими лікарями протитуберкульозного диспансеру. Це якщо пощастить і вчасно виявлять, звичайно.
Питання третє, зловісне. Що робити?
Звернути увагу на проблеми запоріжців насамперед тим, від кого залежить прийняття рішень в цій сфері. Адже фінансування «за залишковим принципом» і байдужість чиновників, яких, як вони самі думають, ця біда не торкнеться, вбиває не менше, ніж зброя або хвороби. Так, злагоджена і в цілому ефективна система протидії одній з найнебезпечніших інфекцій двадцятого століття знищена безповоротно, але, якщо буде суспільний запит на її відновлення, то чиновники не зможуть продовжувати ігнорувати це питання.
Наприклад, як тільки громадський резонанс отримав факт повсюдної відсутності вакцини БЦЖ для новонароджених дітей (яка, нагадаємо, і запускає процес імунізації людини від туберкульозу – відразу з порога пологового будинку, оскільки ймовірність зустрічі з цією інфекцією в наш час супервисока), вдалося здійснити закупівлі препарату , оперативно доставити вакцину в країну і вже почати прищеплювати тих дітей, хто потребує її. Значить, це працює!
Питання четверте: проста арифметика
Запорізькі депутати на момент підготовки і публікації матеріалу не були помічені в невсипущій турботу про виборців. Так, абсолютно точно відомо, що на 18 березня запланована сесія обласної ради, на якій будуть прийняті «пакетом», тобто без детального аналізу кожного, близько півтори сотні рішень, в тому числі і тих, які безпосередньо стосуються фінансування протитуберкульозної галузі. Так, заробітна плата чиновника від медицини буде перевищувати зарплату рядового лікаря приблизно в 6-8 разів (на даний момент – в 3), а зарплату медсестри – приблизно в 10, що, ясна річ, зовсім не відповідає реальному навантаженню, адже головний лікар – скоріше менеджер, до реальних хворим він не підходить, і заразитися самому і потягти заразу в сім’ю не ризикує. У той час, як у рядового співробітника його диспансеру такого ризику – в асортименті, але грошей на доплати для них не вистачає.
Запитання п’яте: прогноз
Крім того, депутати не побажали приділити свою увагу аналізу ситуації, яка склалася в місті та області з виплатою зарплати медикам неприбуткових комунальних підприємств (куди відносяться не тільки протитуберкульозні установи, а й багато інших). Так, в середовищі медиків отримав широкий резонанс той факт, що восени і взимку співробітники цих підприємств не отримували заробітну плату в повному розмірі місяцями. Людям пояснювали, що НСЗУ не перерахувала гроші на те, щоб оплатити їхню працю, і пов’язано це з кінцем бюджетного року, коли дефіцит коштів вже став традицією. І все б нічого, медики – люди мужні, пережили, але в цьому році, 2021, фахівці прогнозують, що такий дефіцит трапиться раніше, вже в червні-липні. Чи означає це, що добрі народні обранці пропонують своєму електорату почекати до зарплати півроку, до наступного бюджетного року? Адже бюджетникові це так легко зробити, чи не так? А проблема, тим часом, не вирішується. Це означає, що відтік кращих фахівців відбуватиметься і далі. Частково вони підуть з медицини, частково – поїдуть до Польщі, послуги деяких з них будуть доступні запоріжцям тільки в приватних клініках.
Здається, епідемія коронавіруса нічому не навчила українців. І те, як дружно всі рік тому закликали лікарів повернутися на свої робочі місця і почати рятувати наші життя, всі вони вже забули. Ну нічого – туберкульоз нагадає. І вже зовсім скоро.
