Тема швидкого поширення коронавірусу вже який день поспіль займає перші рядки всіх світових таблоїдів. Оскільки українська влада ближче до середини березня почала розуміти, що нашу країну теж ні в якому разі не мине доля тих, що заразилися, то і в Україні інформпростір заповнився зведеннями про цю інфекцію. Далі на izaporizhets.
Планів громаддя
Особливу увагу населення традиційно привертає все, що пов’язано з планами відповідальних осіб по лікуванню від COVID 19. Уникнути зараження в розумінні пересічного українця – майже титанічне і тому нездійсненне завдання (оскільки заходів, вжитих для цього, явно недостатньо, особливо при відвертому нехтуванні всіма нормами здорового глузду, коли в країну за різними даними абсолютно вільно потрапило від 70 до 100 тисяч наших співвітчизників з країн-вогнищ спалаху COVID-19, і це тільки за останні дні). Тому будь-які інсайди про те, як лікувати, чим лікувати, де лікувати, і з яким ймовірним результатом – моментально розлітаються на всю країну.
Невдала копія
Схоже, український МОЗ та головний санітарний лікар Віктор Ляшко, на чиї плечі ось так неждано-негадано звалилася вся тяжкість і відповідальність за абсолютно непідготовлену до епідемії країну, вирішили і далі продовжувати копіювати західноєвропейські протоколи в надії, що «а раптом спрацює». Спроба, теоретично, цілком успішна, оскільки в Європі розробкою і впровадженням протоколів обстеження і лікування займаються відповідальні люди, вони обізнані про те, що відповідають за цілу націю і розуміють, що платники податків не пробачать їм роботи абияк. Тому там, при їх охороні здоров’я і їх суспільному ладі, все прекрасно працює. У нас же – картина діаметрально протилежна.
Візьмемо, наприклад, заяву Віктора Ляшка, головного санітарного лікаря країни, про те, що, згідно із затвердженими Міністерством охорони здоров’я протоколами, українців, які переносять коронавірус в легкій формі, не стануть госпіталізувати і залишать хворіти в домашній обстановці, під наглядом мобільних медичних бригад. Ця інформація прозвучала на брифінгу в неділю, 29 березня. Ідея сама по собі прекрасна, оскільки таким чином істотно знизиться ймовірність поширення коронавірусу в поліклініках і на шляху до них. Замість того, щоб топати до закладу охорони здоров’я і тим самим наражати людей по дорозі на небезпеку інфікуватися, українець повинен зв’язатися зі своїм сімейним лікарем, а той – оформити виїзд на його адресу спеціальної бригади, яка візьме зразки біоматеріалів. І ось тут відразу виникає питання: а наскільки оперативно виїде бригада? І як зможе сімейний лікар по телефону визначити, чи є потреба в проведенні тестування? Адже не секрет, що тести в Україні економлять, і розкидатися ними направо і наліво точно не стануть ні за яких обставин. Чи не буде зволікання в цьому питанні коштувати життя пацієнтові? Сумно для більшої частини населення країни – але відповіді на це питання не прозвучало на брифінгу.
Нам їх не наздогнати
У разі підтвердження діагнозу, за людиною з коронавірусом повинен бути встановлений медичний нагляд, її стан має відстежуватися, але, якщо захворювання протікатиме в легкій формі (очікується, що до 80 відсотків інфікованих саме так і перенесуть його), то госпіталізувати пацієнта не будуть. В реаліях Європи або Америки, це, можливо, дуже прогресивне рішення, адже там, в разі розвитку ускладнень (а розвиваються вони швидко і спочатку безсимптомно) пацієнт може бути дуже швидко доставлений до лікувального закладу. В Україні, однак, справи йдуть з точністю до навпаки. Хто, як, за допомогою чого зможе визначити, що пацієнтові необхідна увага професіоналів і спеціальне обладнання? Адже такої кількості медичних працівників та укомплектованих машин, щоб відвідувати кожного хворого з певною регулярністю, просто немає в наявності. І інфікований українець ризикує залишитися один на один з хворобою в своєму будинку, куди навіть швидка допомога не виїде, оскільки адреса вже буде значитися в базі «коронавірусних», доведеться чекати спецбригаду. Чи буде в запасі достатньо часу – питання риторичне. А також, чи будуть в достатній кількості такі бригади, готові в повному оснащенні виїжджати до хворих. Судячи з того, як масово стали звільнятися через проблеми з постачанням захисними засобами українські медики – бригади скоро неможливо буде укомплектувати навіть санітарами, не кажучи вже про лікарів-реаніматологів.
Про бідних сусідів замовте слово
Але, як правило, заражений коронавірусом пацієнт живе не один. Разом з ним під одним дахом можуть проживати представники ще кількох поколінь, від літніх батьків (а то і бабусь-дідусів більш ніж просто «в роках») до малолітніх дітей (яких, як відомо, саме в Україні став активно «качати» коронавірус). Ні слова про те, як бути цим людям, не сказав МОЗ. Члени сім’ї пацієнта з коронавірусом згадані лише один раз. Про їх стан сімейному лікарю слід справлятися по телефону. Усе. Про те, як цим людям робити необхідні покупки, купувати потрібні для хворого родича ліки в аптеці, навіть просто переміщатися по закритому простору стандартного під’їзду багатоповерхівки – ні словечка. А вже про те, як відреагують сусіди на подібну звістку, і яку обструкцію влаштують ні в чому не винній сім’ї – так і зовсім ніхто не думав. Або прикладу Нових Санжар мало, щоб зрозуміти, як влаштовано і налаштоване сучасне українське суспільство?
Обличчя понад усе
Залишаючи на амбулаторному лікуванні пацієнтів з Ковід-19, Міністерство охорони здоров’я України думає насамперед про те, як врятувати обличчя в умовах тотальної нестачі всього: ліжкомісць в палатах, апаратів для підтримки вітальних функцій, ліків, медперсоналу. Недореформована медицина повернулася до своїх авторів потворним обличчям з ошкіреними зубами. Але заплатити за некомпетентність, кумівство, саботаж і злодійство в глобальних масштабах належить простим громадянам. Яких з легкої руки Міністерства охорони здоров’я навіть не подумають доставити в стаціонари. Адже чи не думаєте ви, справді, що ідеальна картинка швидкої надомної діагностики та ефективного амбулаторного лікування запрацює в наших соціально-економічних реаліях?
