На думку фахівців ВООЗ, настав час для перекваліфікації епідемії коронавірусу в пандемію – тобто таке захворювання, зупинити поширення якого не в змозі жодна країна на своїх кордонах. Пандемії глобальні, вони охоплюють всю земну кулю і так чи інакше впливають на життєдіяльність населення абсолютної більшості країн на планеті Земля. Далі на izaporizhets.
Коронавірус в Європі
У той час, як Китай поступово «приходить до тями» після епідемії, налагоджує деяку подобу нормального життя і просто вчиться співіснувати з каретами швидкої допомоги, що мчать по місту, і великою кількістю людей в захисних спецкостюмах, коронавірус, який отримав ім’я COVID-19, бадьорими темпами крокує по планеті. Під його натиском відчинилися ворота старої Європи. На сьогоднішній день епіцентром захворюваності «китайської пневмонією» є Італія, де кількість хворих і померлих від вірусу збільшується щодня. Цьому не змогли перешкодити ані карантинні заходи, введені в аеропортах, ні в цілому досить високий рівень італійської медицини. Для України і її жителів стрімке поширення коронавірусу в Італії становить інтерес в першу чергу завдяки тому, що там проживає по роботі або знаходиться в якості туристів за різними оцінками від 200 до 250 тисяч українських громадян. І саме момент їх майбутнього повернення на Батьківщину є причиною численних переживань українців, так як вони бояться, що з берегів Середземного моря до них можуть приїхати не тільки екзотичні сувеніри, а й смертельно небезпечна інфекція.
А у нас – тиша
Втім, ці переживання, як бачимо, хвилюють виключно обивателів. Ті, хто за службовим обов’язком повинен займатися питаннями протидії виникненню та поширенню епідемії, по-олімпійські спокійні. Більш того, в офіційних звітах ви не знайдете ні сліду паніки. «У нас все під контролем!» – такі меседжі від чиновників усіх рівнів і мастей українське суспільство отримує щодня.
Готовність номер 1
Медики ж далеко не такі оптимістичні. Популярний доктор Євген Комаровський, що не з чуток знає, що таке інфекційні хвороби і як з ними боротися, пропонував владі звернути свою пильну увагу на підготовку до зустрічі України з новим вірусом після сумнозвісних подій в Нових Санжарах, коли українські активісти прославилися (а вірніше сказати – зганьбилися) на весь світ, закидаючи камінням автобуси з евакуйованими з Китаю людьми. Абсолютно очевидно, що паніка діє більш убивчо, ніж сам мікроорганізм, і від неї, на відміну від інфекції, не рятують медичні маски.
До речі, про маски. Згідно розповсюджуваній в ЗМІ інформації, в Україні виникла серйозна нестача саме масок – першого, а для більшості населення – єдиного доступного бар’єру на шляху поширення коронавірусу. Проте, уряд жодним чином не турбується про те, щоб забезпечити ними, а також антисептиками для рук і поверхонь, населення. Про нестачу масок і дезінфектантів повідомляють також в медичних установах, особливо в глибинці, куди звичайно не дотягується рука прогресу і на кого систематично не вистачає грошей. Що це – профнепридатність, банальна неувага, або спланована байдужість, – залишається тільки гадати простим жителям України.
Зате не залишилися в стороні від ймовірної епідемії коронавірусу силові відомства. Як відомо, санаторій в Нових Санжарах, де розмістили на обсервацію людей, які прибули з Китаю, належить Нацгвардії України. Також днями міністр внутрішніх справ Арсен Аваков оголосив, що в розпорядженні медиків є вертоліт МІ-8, спеціально обладнаний для того, щоб доставляти до лікарень громадян, які заразилися коронавірусом. Він призначений для перевезення інфекційних хворих і пройшов бойове випробування під час виконання місії в Конго, де перевозив пацієнтів, заражених лихоманкою Ебола.
Де лікувати, як лікувати, чим лікувати
Однак відкритим залишилося питання, де і в яких умовах будуть знаходитися хворі від моменту появи симптомів і, відповідно, звернення за медичною допомогою, до моменту точної постановки діагнозу. Адже над інфекційними лікарнями всієї України (які, чесно кажучи, і так були обладнані не в повній відповідності з міжнародними стандартами) нависла загроза тотального скорочення фінансування вже через місяць – з 1 квітня цього року. І чи зможуть ці установи в умовах дефіциту медичного персоналу всіх рівнів, від лікаря до молодшої медсестри, відсутність діагностичного обладнання та елементарних ліків, якісного харчування для пацієнтів, і навіть найелементарніших витратних матеріалів на зразок одноразових масок, оперативно приймати, розміщувати, результативно обстежувати і лікувати людей – питання навіть не риторичне, а просто утопія. Оскільки медична галузь загнана на дно відсутністю належного фінансування, а доступність медичної допомоги населенню зведена до свого історичного мінімуму (згадаємо фактичне скасування відвідування пацієнтів на дому, неможливість викликати швидку допомогу при звичайному підйомі т емператури, та й просто ціни на ліки). За останні кілька днів в Україні померло від грипу і його ускладнень 10 осіб, проте це не спричинило за собою перегляду діючих норм і стандартів надання медичної допомоги, незважаючи на явну її неефективність. Але ж і цей рівень буде втрачено все через 30 днів. Тому вертольоти і високотехнологічна допомога в сучасній Україні сприймаються скоріше як паралельна реальність. Або як гірка насмішка над мільйонами жителів.
Похмурі перспективи
Пандемія, якою скоро з легкої руки ВООЗ може називатися епідемія коронавирусу з Уханя, не вирізняє національностей і не зупиняється на кордоні. Однак в Україні нічого не робиться для того, щоб гідно зустріти її, коли вона прийде сюди. А вона прийде – з досить значною ймовірністю. Оскільки процесам глобалізації протистояти неможливо, ми не живемо в ізоляції, і країни-сусіди вже підтвердили наявність у них пацієнтів з COVID-19. І п’ятеро громадян України, заражені коронавірусом, що отримують лікування за її межами, теж яскраве тому підтвердження. І поки народ України не побачить реальних кроків влади, спрямованих на те, щоб ефективно убезпечити жителів від епідемії, ситуації, схожі з епізодом в нових Санжарах, траплятимуться із завидною регулярністю.
