Запоріжжя — неймовірне, сповнене сюрпризів місто зі своєю особливою атмосферою та невгамовним духом козацької вольниці. Пропонуємо до вашої уваги добірку цікавих та незвичайних фактів про наше місто. Якісь із них, можливо, вам вже відомі, інші ж допоможуть поглянути на Запоріжжя по-новому. Більше на izaporizhets.com.

Таємниця Вознесенівського скарбу

У далекому 1930 році поблизу села Вознесенка (тепер це Заводський район Запоріжжя) група археологів під керівництвом В. Грінченка виявила могильник із більш як 50 курганів різних розмірів та форм. На східній околиці цієї стародавньої споруди було розташоване поховання-спалення, а поряд з ним і той самий Вознесенівський скарб — двометрова яма, до країв наповнена артефактами. Серед безлічі металевих предметів — прикрас, ножів, наконечників для стріл, стремен та іншого знайшлася срібна фігурка орла зі змією в лапах. Сьогодні цей особливо цінний екземпляр прикрашає експозицію Запорізького краєзнавчого музею.

Але хто все ж таки похований у Вознесенці? Деякі історики вважають, що це могила князя Святослава Ігоревича, інші впевнені, що на запорізькій землі знайшов останній притулок хан Аспарух, правитель давньої Болгарії. Проте всі сходяться на думці, що скарб дуже давній — приблизно VII-VIII століть нашої ери.

Більше свят: гарних та різних

Протягом довгого часу офіційним роком створення Запоріжжя вважався рік заснування Олександрівської фортеці (1770-й). Тобто за історичними мірками наше місто було досить молодим. Однак у 2014 році депутати міськради ухвалили рішення вести відлік історії Запоріжжя з часів першої згадки про існування стародавніх городищ на берегах Дніпра та острові Хортиця (952 рік). Версія ця доволі неоднозначна, і далеко не всі дослідники з нею погоджуються. Але факт залишається фактом: офіційно Запоріжжя постаріло на декілька століть і тепер може гордо носити титул стародавнього міста.

Дискусійним є також питання про День народження Запоріжжя. Зазвичай народні гуляння із цього приводу влаштовують 14 жовтня, у день визволення міста від гітлерівців. Чудова пора: на вулиці ще тепло та сухо, а врожай уже зібраний. Саме час організувати щорічний сільський ярмарок на Набережній, запастися дарами полів за найкращими цінами, а надвечір плавно переміститися на Фестивальну, аби насолодитися виступами естрадних зірок та святковим феєрверком.

Тим часом історія зберегла точну дату заснування Олександрівської фортеці – 28 серпня (за новим стилем). Отже, логічно було б відзначати День міста у серпні. До речі, в окремі роки (наприклад, 1990-го) так і було. Але потім свято знов переносилося на жовтень. Щоб уникнути плутанини, деякі історики пропонують окремо відзначати День заснування та День визволення Запоріжжя. Але ж як тоді бути з отим рішенням міськради? Здається, тут більше запитань, аніж відповідей…

Для тих, хто все ще має сумніви: Запоріжжя – суто українське місто

Спливає час, а ми знов і знов змушені повертатись до цього набридлого, багатостраждального мовного питання! Зламані списи у нескінченних суперечках, зламані людські долі. Долі живих людей. Нас затято називають російськомовним регіоном, у крайньому разі уточнюють: російськомовне місто, українськомовне село. Але ж варто лише звернутися до недавньої історії повітового містечка Олександрівська, і всі питання відпадуть самі собою.

Отже, за даними перепису населення 1897 року, 8 100 осіб, тобто 43% від загальної кількості містян, вказали українську мову як свою рідну. На другому місці єврейська мова — ідиш (28%) і лише на третьому — російська (25%). Тож міф про російськомовний південний схід України, м’яко кажучи, дещо перебільшений.

Які ще мови вважали рідними жителі Олександрівська наприкінці IXX століття? Німецьку (370 осіб), білоруську (161), татарську (43), грецьку (16), турецьку (10), болгарську (7). Двоє людей назвали своєю мовою англійську, стільки ж — литовську, молдавську та румунську. Знайшлися навіть один француз та один латиш. Щоправда, з ким саме вони спілкувалися своїми мовами в українському місті, незрозуміло.

Тролейбуси через Дніпро

Запоріжжя — єдине місто в Україні, де можна дістатися з одного берега Дніпра на інший, тролейбусом. Маршрут, що з’єднує центральний проспект (раніше проспект ім. Леніна, сьогодні — Соборний) через греблю ДніпроГЕСу з Правобережжям, було відкрито у 1958 році.

Зазначимо, що свого часу Запоріжжя стояло біля витоків створення нового екологічно чистого виду міського транспорту в Україні. Перша тролейбусна лінія завдовжки 6 км, що пролягає від «Запоріжсталі» до вул. Б. Хмельницького, була урочисто відкрита 22 грудня 1949 року. На маршрут тоді вийшли одразу шість тролейбусів МТБ-82.

Будівництво лінії відбувалося ударними темпами. Усього за три місяці, з жовтня по грудень, було встановлено 480 опор та змонтовано 12 км контактної мережі. І вже напередодні нового 1950 року городяни отримали можливість подорожувати Запоріжжям на новеньких тролейбусах — швидко, комфортно, з вітерцем.