У світі є багато дивовижних місць, овіяних легендами та стародавніми переказами. Але мало де щільність сакральної енергії на квадратний кілометр сягає такої концентрації, як на Хортиці.

Хто ж не чув про цей славетний острів? Колиска запорізького козацтва, місце сили, одне з семи чудес України — навіть звучить приголомшливо. Але це лише мала дещиця того, що дійсно є на Хортиці. Тут легенди оживають, щойно народившись, а фантазії химерно переплітаються з реальністю. І саме тут так легко доторкнутися до неймовірних подій, які, можливо, насправді відбувалися багато років тому… Більше на izaporizhets.com.

Військова Скарбниця козаків

Кажуть, десь у глибині острова закопано козацький скарб. Його сховали не прості воїни, а представники вищої козацької касти, які мали здатність зцілювати хвороби, залишатися неушкодженими в найжорстокіших сутичках з ворогом і передбачати майбутнє, — характерники. Упродовж кількох століть люди намагаються розшукати таємничу печеру, у глибині якої зберігаються козацькі коштовності.

Через багато років після ліквідації Запорізької Січі у пошуках скарбу на острів приїжджав дивакуватий дід. За версією істориків, він міг бути одним із останніх козаків. Поява старого викликала нову хвилю активності професійних археологів та простих шукачів пригод, які з подвоєною енергією кинулися розгадувати таємницю козацьких скарбів. Багатьом з них вдавалося знаходити монети, прикраси, дорогі курильні люльки слонової кістки та інші трофеї, здобуті козаками у переможних військових походах. Але велику Військову Скарбницю з незліченними запасами золота, срібла та зброї виявити так і не вдалося.

Зміїні історії

Відразу кілька цікавих легенд пов’язано зі Змієвою печерою, розташованою у північній частині Хортиці поблизу урочища Чорна скеля. Дістатися до неї можна тільки по воді, а довго перебувати всередині небезпечно через підвищену вогкість. 

Кажуть, за давніх часів у печері жив величезний змій. Він товаришував з козаками, ніколи ні на кого не нападав, навпаки, охороняв свою землю і людей. Якось змію довелося битися з багатоголовим вогнедишним драконом. Під час сутички він відривав голови ворога одну за одною, і вони розліталися на всі боки, на льоту перетворюючись на каміння. Тому багато скель на острові мають химерні форми, які часом справді нагадують голови драконів. Після знищення козацької вольниці героїчний український змій залишив запорізькі землі разом із козаками.

За іншою легендою, у Зміїній печері жила напівдіва-напівзмія, на ім’я Алі. Верхня частина тулуба у неї була жіночою, а нижня – зміїною. Якось у гості до цієї дивної істоти завітав Геракл. Щоб затримати у себе і звабити героя еллінів, діва-змія вирішила сховати його коней. Позбавлений засобів пересування, Геракл залишився на ніч, а потім ще й ще на одну ніч, і так аж три роки поспіль.

Згодом герой повернувся на батьківщину і продовжив вершити подвиги, а змієногій Алі залишив на згадку про себе трьох синів. На прощання він сказав: “Коли діти підростуть і змужніють, попроси кожного з них натягти тятиву мого лука і підперезатися моїм поясом. Хто зможе це зробити, той і лишиться жити тут. А решту відправ на чужину”. Молодший син виявився найсильнішим і виконав усі умови батька. Тому саме він став правителем благодатних південноукраїнських земель, в тому числі Хортиці.

Звали силача Скіф. Так народилася легенда про походження Великої Скіфії, описана грецьким істориком Геродотом.

Скільки ще чудових історій може розповісти давня Хортиця? Їх тисячі! Про богів Хорса і Перуна, кошового отамана Івана Сірка і князя Святослава, про Чорний камінь, Три Стовпи і ще багато чого. Але то вже будуть історії для нових оповідань…