Як відомо, відкриття шкіл в умовах триваючої (і навіть набираючої обертів) епідемії коронавірусу завжди було дискусійним. Знаходилися інфекціоністи, в тому числі і українські, які бачили в цьому значні ризики для здоров’я громадян. Як правило, свої переконання вони підкріплювали тим, що діти, в більшості своїй, відносно благополучно і безсимптомно переносять ковід, і тому можуть поширювати його набагато швидше, ніж дорослі (адже ознак захворювання або немає зовсім, або вони мінімальні). Їх опонентами виступали мільйони батьків по всьому світу, які на своєму досвіді переконалися, що самостійно навчати своїх дітей – не таке вже й легке заняття. В Україні теж досить гучно лунали голоси людей, що мають таку думку, створювалися петиції, на регіональному рівні навіть проходили тематичні мітинги. І вони були почуті – дітей повернули в школи. Далі на izaporizhets.
Правда, не скрізь це сталося. В окремих населених пунктах дистанційне навчання відновилося, незважаючи на невдоволення батьків і протести місцевої влади. Станом на кінець вересня, кілька десятків шкіл і класів у них продовжують навчатися дистанційно через діагностовану коронавірусну інфекцію в учнів або педагогів, в тому числі в Запоріжжі. І кількість таких «щасливчиків» постійно росте в міру того, як приходять результати все нових і нових тестів.
Хід конем
Керівники закладів освіти були поставлені перед фактом: необхідно забезпечити дітям здорове навчання. Оскільки виразних і вичерпних інструкцій вони не отримали, довелося додумувати на ходу. Так, наприклад, батьки дітей, які відвідують одну зі шкіл в Шевченківському районі, зазначають, що в їхній школі заборонили працювати гардеробу. Що робити з одягом школярів, де просушувати його в дощові дні, як піклуватися про його збереження, однак, не уточнили. У Запоріжжі, де епідеміологічна обстановка стрімко погіршується, таких випадків, очевидно, буде ставати все більше.
