Психічне здоров’я людини є невід’ємною складовою загального добробуту людини. У сучасній Україні, де стрес і динаміка життя стають невід’ємною частиною повсякденності, питання психічного здоров’я набуває все більшої актуальності. Адекватне усвідомлення своїх емоцій, здатність справлятися з тривогами та підтримувати здорові стосунки з оточуючими людьми – це дуже важливі аспекти, які допомагають кожному знайти внутрішню гармонію. Більше на izaporizhets.com.
Історія виникнення психіатричної лікарні “Бетанія”
15 березня 1911 року психіатрична лікарня “Бетанія” привітно відкрила свої двері для перших пацієнтів у Запоріжжі, ставши важливим медичним закладом на правому березі Дніпра, де колись розташовувалося менонітське село Кронсвейде. Сьогодні це місце, яке частково приховане під водами річки, а частково знаходиться в межах Великого Лугу в Запоріжжі. Лікарня отримала свою назву на честь рідного міста біблейського Лазаря, що може свідчити про надію на відновлення і зцілення.
Першим завідувачем лікарні став психіатр з Риги, Вальтер Штіда, який вважав, що лікування холодом і гарячими ваннами – це не лише медичний процес, а й чудовий спосіб освіжити своїх пацієнтів. Тут пацієнти могли вільно пересуватися територією лікарні та навіть долучитися до господарських робіт, якщо мали на це бажання. На той час у закладі працювало п’ять лікарів, які були німцями-католиками і лютеранами. Доглядальниці ж належали до менонітської громади. 15 березня 1911 року лікарня почала приймати перших пацієнток, оскільки в цей день відкрився жіночий корпус. Так цей заклад став не лише місцем лікування, а й символом нових починань у сфері психіатрії.
Інфраструктура лікарні
Будівля психіатричної лікарні отримала назву “Bethel”, що в перекладі з біблійної традиції означає “Дім Бога” (Бейт-Ель). Цей медичний заклад став важливим центром для лікування психічних розладів. У серпні 1911 року тут було відкрито і корпус для чоловіків, що отримав назву “Salem”. У 1913 році лікарня розширилася, збудувавши великий двоповерховий головний корпус, в якому розміщувалися жіноче та чоловіче відділення, аптека, зали для відвідувачів та зборів, а також кабінети лікарів і адміністрації. У їдальні пацієнти мали можливість отримувати збалансоване харчування.
На території лікарні були зведені численні господарські споруди, серед яких пекарня, водонапірна вежа та машинне відділення з паровою і динамо-машиною, що забезпечувало лікарню електрикою. Крім того, функціонувала пральня, що забезпечувала пацієнтів чистим одягом і постільною білизною. Лікарня спеціалізувалася на лікуванні пацієнтів з епілепсією та нервовими розладами, використовуючи новітні на той час методи та підходи.
Затоплення “Бетанії”
Заклад був створений для менонітів з усієї Російської імперії, і протягом 15 років тут лікувались 991 пацієнт. Утримання одного пацієнта в “Бетанії” коштувало 300 рублів на рік, при цьому 15 ліжок фінансувались коштом благодійних пожертвувань менонітської громади. Ця підтримка була важливою для забезпечення доступності лікування. Після Лютневої революції лікарня стикнулася з новими викликами. Банди мародерів не раз приходили до закладу, вимагали провізію і створювали небезпеку для пацієнтів та персоналу. Ці події свідчили про складну соціально-політичну ситуацію в країні того часу.
Остаточним ударом для лікарні стало будівництво греблі “Дніпрогесу”, яке призвело до затоплення території, де розташовувалась “Бетанія”. У зв’язку з цим, до завершення будівництва дамби в 1931 році, пацієнти лікарні були змушені евакуюватись, що поклало край історії цього важливого медичного закладу в Запоріжжі. Попри закриття, пам’ять про “Бетанію” досі залишається важливим аспектом історії психіатричної допомоги в Україні.