Гандбол – один із головних видів спорту Запоріжжя. Десятиліттями місцеві гравці тріумфували не лише на чемпіонатах України, а й на міжнародних турнірах. Проте, якщо переглядати історію їхніх звитяг, можна неабияк здивуватися від результатів одного сезону. Так, у 1983 році команда Запорізького індустріального інституту (скор. ЗМеті) виборола перемогу у запеклому фіналі Кубка Європейської гандбольної федерації. Нове покоління атлетів має цю історію за приклад спортивної звитяги та мріє про такі ж здобутки. Більше про спортивні події на izaporizhets.com.
Виступи вдома
Історія успіху ЗМеті на домашніх змаганнях СРСР є доволі стрімкою. Заснована у 1966 році, команда вже через 36 місяців пройшла кваліфікацію до всесоюзного елітного дивізіону. Однак перше досягнення, після якого команду почали розглядати серйозно, відбулося ще за два роки. У 1971-му ЗМеті зайняла друге місце у чемпіонаті СРСР, програвши фінал з різницею в один бал тогочасним чемпіонам – «МАІ».
Загалом, команда продовжила набирати обертів та на момент 1982 року стала третьою командою в державі. До «портфоліо» спортсменів тоді додалися три домашні «бронзи» та право зіграти в груповій стадії Кубка ІГФ (Міжнародної федерації гандболу). Це відкривало для хлопців можливість побачити світ та позмагатися з грандами європейського гандболу.
«Архітектором» цих успіхів був видатний тренер Семен Полонський – уродженець Черкас, який присвятив 20 років життя керуванню «ЗМеті». Саме завдяки його наставництву колектив прославив Запоріжжя спочатку в Україні, а потім за кордоном. Проте, слід відзначити й лідерів команди – Сергія Кушнирюка та Олександра Резанова. Обидва гандболісти мали авторитет завдяки своєму досвіду, адже були золотими медалістами Олімпійських ігор 1976 у Монреалі. З такими зірками запоріжці вирушили підкорювати Європу.
Довгоочікуваний євросезон
Першим опонентом «ЗМеті» у єврокубку став 11-разовий чемпіон Ісландії – клуб «Фімлей Хафелаг». Початок виїзного матчу виявився невдалим для українців, проте вирішальний камбек у другій половині призвів до нашої перемоги з рахунком 30:25. Вже вдома, в палаці спорту «Юність», гравці почувалися більш впевнено, легко здолавши «вікінгів» з фінальним результатом 29:19.
Дві перемоги у першому раунді забезпечили «ЗМеті» місце у 1/8 чемпіонату. Там на наших спортсменів чекав «Блаут Віт» із Нідерландів. Перша гра в Запоріжжі закінчується розгромною поразкою гостів – 36:8. Матч-відповідь видався цікавішим для глядачів – двобій закінчився з рахунком 24:21 на нашу користь.
Ігри 1/4 кубку стартували в січні 1983 року. «ЗМеті» подолала цю турнірну сходинку завдяки перемозі у першому матчі проти угорського «Баньяшу» (29:18), бо їх наступна зустріч завершилася нічиєю. Останньою перепоною на шляху до фіналу став колектив із Західного Берліну під назвою «Рейникендорфер Фюксе». Хлопці не помітили «німецького спротиву» та на класі обіграли противників.
Таким чином у турнірі залишилися лише два достойні претенденти на трофей – «ЗМеті» та шведський клуб «Карскруна». За умовами ліги, фінал також складався з двох поєдинків. У тому ж квітні 1983 року проходять і два вирішальні матчі Кубка ІГФ. Запоріжці знов розпочали серію з перемоги (22:20), і це в гостях!
Містяни з нетерпінням очікували на фінальну гру сезону, що могла вмить зробити їх команду гандбольними королями Європи. І їхні сподівання врешті-решт справдилися! 30 квітня 1983 року глядачі, що зібралися у палаці спорту «Юність» стали свідками незабутнього видовища. Рахунок на табло (23:16) ознаменував тріумф запорізького гандболу. Гравці «ЗМеті» стали героями дня, а капітан команди, Сергій Кушнір, приймав дорогоцінний кубок ІГФ з рук президента Міжнародної федерації гандболу – Пауля Хегберга.
Наступного ранку спортсмени пронесли нагороду Соборним проспектом, де до їх святкування доєдналися щасливі шанувальниками.