Російська окупації українських територій у 2014 році створила низку нових викликів часу перед суспільством. На щастя, запорізький регіон у вищезгаданому році ще не був головною мішенню в планах ворогів, але це не означало, що містяни сиділи склавши руки. Найвинахідливіші знайшли шляхи, як допомогти захисникам України. Детальніше про історію важливого винаходу, який розробили уродженці Запоріжжя читайте на izaporizhets.com.
З чого все почалось та що в результаті вийшло?
Навесні 2014 року російська федерація скористалась політичним хаосом в Україні, анексувавши півострів Крим та через декілька місяців розв’язала війну на Донбасі. У 2022 році росія повернеться вже з повномасштабною війною, внаслідок чого половина Запорізької області буде окупованою, а сам адміністративний центр стане прифронтовим містом.
На щастя, у 2014 році українські сили оборони не дали ворогам просунутись до Запоріжжя. Ціна за це була велика. Попри це героїчні запоріжці взяли до рук зброю та пішли боронити Україну. Водночас талановиті тутешні розробники вирішили допомогти нашим героям.
Все почалось з того, що представники Запорізького будівного комбінату з гуманітарною допомогою відвідали воїнів АТО у Донецькій області. Тоді вони на власні очі побачили недосконалість стаціонарних захисних засобів, за якими ховаються українські військові.
Повернувшись до Запоріжжя, у власника підприємства, Петра Сабашука, зародилась ідея важливого винаходу для бійців на фронті. Сабашук заручився допомогою знайомих запорізьких підприємців для того, щоб побудувати пересувний залізобетонний блокпост. Вартість такого винаходу в одному комплекті становило від п’ятдесяти до ста тисяч гривень. Загалом тоді місцеві компанії, які спеціалізуються на будівництві, виготовляли чотири такі блокпости за день.
Ефективність винаходу та реакція військових
В інтерв’ю тутешнім засобам масової інформації фахівці Запорізького домобудівного комбінату розповідали, що споруду реально змонтувати і розібрати за понад дві години. Товщина однієї стіни дорівнює триста п’ятдесяти міліметрів, її вага — близько десяти тонн з урахуванням складної системи подвійного армування. Загальна маса універсального мобільного модуль-дота становить близько п’ятдесяти тонн. Розмір залізобетонного блокпоста-доту дорівнює чотирьом на три метри, що давала можливість розмістити в ньому приблизно дванадцять військовослужбовців.
Перевіряли на міцність споруду після будівництва на одному із полігонів у Запоріжжі. Відповідальну частину випробування довірили військовим фахівцям 55-ї артбригади, що дислокувалась у місті.
Того дня з відстані у понад сто метрів по захисній будівлі нещадно “лупили” з автомата Калашникова патронами калібру 5,45 мм, кулемета Калашникова 7,62 мм, зенітної установки 14,5 мм, гранатомета тощо. Однак наперекір усім потужностями з якими зіткнулась, мобільний залізобетонний блокпост-дот з успіхом пройшов випробування. Єдине, що змогло завдати нищівного удару винаходу запоріжців — це кумулятивний боєзаряд із протитанкового гранатомета.
Загалом після експерименту командир 55-ї артилерійської бригади був задоволений результатом. Полковник Сергій Брусок повідомляв журналістам, що на власні очі переконався, що мобільна споруда витримує натиск стрілецького озброєння, хоч і не може вистояти перед більш потужними засоби ураження. Водночас розробники запевнили, що будуть працювати над удосконаленням винаходу.
Військовий командир все одно подякував небайдужим містянам за старання і, наголосив, що такі залізобетонні конструкції, як-не-як надійніше захищатимуть українських бійців, ніж мішки з піском, якими тоді в зоні АТО укріплювали блокпости. А щодо вдосконалення захисних якостей споруди, то Сергій Брусов запропонував встановити захисні сітки під певним кутом нахилу, щоб снаряд, влучаючи у них, рикошетив у безпечному напрямку.
