Серед уродженців нашого міста є чимало видатних людей. Зокрема, запорізькими спортсменами захоплюються не лише в Україні, а й за кордоном, де власне, вони й здобули свою славу. Поточний матеріал присвячений трьом історіям про одних з найвідоміших олімпійських та паралімпійських призерів у історії Запоріжжя. Про те, хто вони, як починався шлях, з якими обмеженнями зіткнулися, виступи та відзнаки — читайте далі на izaporizhets.com.
Яків Пункін
Цей славетний запорізький спортсмен народився 8 грудня 1921 року в Запоріжжі у родині, яка залишилась без годувальника, коли хлопцю було всього вісім років. З дитинства Яків багато часу проводив у місцевому спортивному залі, де охочих навчали різноманітним видам спорту. Тоді хлопчик захопився греко-римською боротьбою. З часом завдяки тренерським вмінням Олексія Фешотта, юнак успішно дебютував на Всеукраїнських змаганнях у Києві — золота медаль.
Паралельно зі спортом Яків Пункін працював на одному із запорізьких заводів на посаді токаря, але не полишав спортивної кар’єри. У 1938 році Пункін увійшов до десятки найкращих спортсменів-рекордсменів нашого регіону. Згодом дебют у радянському чемпіонаті з боротьби та здобуття звання чемпіона республіки на змаганнях, які проходили в рідному місті.
Здавалося, що тепер чоловік може покинути стару роботу та займатися тим, що йому по душі, але на заваді стала Друга світова війна. Запоріжець відправився на фронт, де був взятий у полон і провів у неволі чотири роки. А коли вийшов з фільтраційного табору, служив у Німеччині до 1948 року.
Згодом Яків повернувся до професійного спорту — п’ять разів вигравав медалі золотого ґатунку чемпіонату СРСР, двічі ставав переможцем Всесвітніх фестивалів молоді та студентів. На його рахунку є національний рекорд — перший український чемпіон XV Олімпійських ігор.
Наприкінці двадцятого сторіччя наш земляк помер. Проте пам’ять про нього назавжди увіковічена в Запоріжжі. Тут щорічно влаштовуються спортивні змагання, де молоде покоління виборює символічну медаль, яка іменується на честь Якова Пункіна.
Також у місті встановили свого часу монумент та назвали вулицю в Запоріжжі.
Інна Черняк
26 березня 1988 року в Запоріжжі народилася майбутня паралімпійська чемпіонка. Інна разом із сестрою Мариною Черняк у дитинстві відвідували різноманітні спортивні секції, але саме у дзюдо та самбо виявився талант дівчинки. Пізніше під керівництвом запорізького фахівця Андрія Бондарчука вона потрапляє на свою першу літню Універсіаду. Під час змагань із самбо Інна Миколаївна здобула срібну відзнаку у ваговій категорії до 52 кілограмів.
У 2015 році в Баку стартував дебютний турнір під назвою “Європейські ігри”. Під егідою поточних змагань у категорії до 57 кілограмів, запоріжанка тріумфувала серед спортсменок з вадами зору.
Згодом їй також підкорилась медаль золотого ґатунку в дзюдо в період Паралімпійських ігор-2016 року, серед людей, які мають проблеми зі зором. У фінальному поєдинку вона здолала бразильську суперницю всього за двадцять секунд. Вже не з такою швидкістю, але з досі золотим кольором медалі — Черняк повторила торішній успіх на Чемпіонаті Європи з дзюдо у 2019 році. Тоді вона продовжила ще на рік свій статус чемпіонки світу та Європи у ваговій категорії до п’ятдесяти двох кілограм. Золото їй принесли перемоги над суперницями з Алжиру, Азербайджану та Канади. Аби здолати останніх двох суперниць українській спортсменці знадобилося менше ніж хвилину – лише сорок шість та сорок чотири секунди.
Уродженку нашого міста за досягнення потужних спортивних результатів, а також просування слави про Україну на європейській арені нагороджено на рівні держави двома нагородами: “Орден княгині Ольги II та ІІІ ступеня”.
Марія Помазан
Марія Олександрівна Помазан з’явилась на цей світ 15 жовтня 1988 року. Майбутня популярна запорізька легкоатлетка перші свої спортивні кроки зробила саме в нашому населеному пункті. Тут вона в дитинстві відвідувала спеціальні секції для дітей, які мають вади опорно-рухового апарату. Попри фізичні та моральні труднощі дівчина не могла перестати займатися легкою атлетикою, адже дуже подобались тренування та змагатися з іншими.
Марія Олександрівна важко працювала для того, щоб на початку двадцять першого сторіччя заявити про себе у національних молодіжних, а потім й дорослих чемпіонатах. Згодом стала майстером спорту України міжнародного класу та членом головної паралімпійської команди країни з легкої атлетики.
У 2011 році Помазан виграла своє перше золото на Чемпіонаті світу. Вона п’ять разів краще за інших паралімпійців на нашій планеті метала диски та штовхала ядро. В останніх дисциплінах у 2021 році запорізька легкоатлетка знову посіла перше місце. У рамках Олімпіади-2020, яка тоді проходила в Токіо, Марія кинула снаряд, аж на 12.24 метра.
Марію Помазан називають однією з найкращих сучасних паралімпійських спортсменок. Вона впродовж кар’єри здобула такі державні відзнаки: “Орден “За заслуги” II та ІІІ ступеня, ювілейна медаль “25 років незалежності України”.
