Андрій Ісаєнко дуже талановитий актор театру та кіно який походить родом із нашого рідного Запоріжжя. Відома творча особистість пройшла довгий шлях аби досягти успіху у справі яка йому подобається. У цій праці ми розкажемо детальніше про те, як місцевому акторові вдалося стати відомим, а також: дитинство, перші кроки у творчій діяльності та відмови, фільмування у російських проєктах та як врятував два життя на початку повномасштабного вторгнення – читайте далі на izaporizhets.com.
Дитинство у Запоріжжі та перші кроки у творчості
Андрій Миколайович Ісаєнко народився 22 липня 1986 року у Запоріжжі. Виріс у звичайній родині, де батьки тяжко працювали, щоб забезпечити ліпшим життям своїх дітей. Андрій ще мав старшу сестру, для яких батько трудився на своїй роботі, яка була пов’язана з комп’ютерними технологіями, а, мати працювала диспетчером. Паралельно батько ще грав у ансамблі – музика була для нього хобі, яке у майбутньому залишить свій слід у формуванні творчого початку Андрія. У дитинстві був дуже спортивним хлопцем, займався багатьма цікавими видами спорту: баскетбол, футбол, волейбол, і навіть вільною боротьбою. Перші свої гроші запоріжець заробив ще в підлітковому віці, продаючи диски на радіоринку – це давало йому можливість самостійно вирішувати куди витрачати “кишенькові”. У Запоріжжі навчався у 88-й школі, улюбленим предметом хлопця була література, однак найбільше йому подобалося – виступати у КВК. Андрій Ісаєнко був учасником шкільної команди – “88 диво світу”. Завдяки, зокрема, талановитій грі хлопця колектив ставав чемпіонами України серед школярів. Андрій помічав, що сцена це місце, де він відчуває себе щасливим, а тому хотів займатися цим до кінця свого життя. Однак батьки юнака були іншої думки – хотіли, аби син пов’язав своє життя з інженерством, а тому після школи почав готуватися до вступу в інженерну академію. Він навіть пішов на підготовчі курси, але протримався там недовго – Ісаєнка відрахували приблизно через місяць.
Керівниця шкільної команди КВК побачила в хлопчику акторський потенціал і порадила йому спробувати вступити до театрального. Спочатку Андрій хотів піти в журналістику, але потім все ж таки послухався поради і подав документи до Запорізького національного університету на факультет театрального мистецтва. Там майбутній відомий актор потрапив до Геннадія Фортуса – талановитого художника ТЮГу – С.О та актриси ТЮГу Любов Фріган, яка пізніше стала кураторкою його курсу. Саме завдяки Любов Іванівни у Андрія розгорнулась любов до мистецтва, а спектакль “Вальс випадку” за її участю назавжди став коханим у ТЮГу для студента.
Становлення акторської кар’єри
Андрій Ісаєнко був одним із небагатьох студентів, які не працювали у театрі Фортуса – він мав більш амбітні цілі, однак деякі з них не реалізувалися з перших спроб. Якось завідувач кафедри акторської майстерності Запорізького національного університету, Олександр Король, зв’язався з керівником театру імені Франка Михайла Захаревича і запропонував прослухати Андрія. Омріяний молодик приїхав до Києва, вже планував свій виступ та як після цього уся акторська кар’єра піде нагору, проте в реальності – він не міг додзвонитися, кілька разів казали: завтра. Нащо запоріжець відреагував тим, що порвав клаптик паперу з номером телефону, який мав змінити його життя. На щастя, у столиці був ще один театр – драми та комедії на Лівому березі Дніпра, тому вже у 2008 році Андрій вдало вступив й встиг вже там попрацювати понад 10 років.
На шляху відомого актора із Запоріжжя ставали не мало перешкод, проте одна з головних його зріст – 1 метр 98 сантиметрів. Як сам розповідає чоловік у театрі з цим не мав сильних проблем, навпаки, навіть такий собі фактурний “жирний плюс”, але не у кіно. Там зріст запоріжця завдавав незручностей партнерам, іноді доводилося підставляти під ноги ящики аби був рівний та красивий вигляд у кадрі. Побороти комплекси допомогла майбутня дружина актора, яка також досить відома у творчих колах – Олеся Моргунець-Ісаєнко. Як ще можуть познайомитися два амбітних молодих акторів? – звичайно, завдяки казці. Дівчина ставила театральну постановку “Пугало і лелеченя”, аби показувати її у дитячих садочках та заробити хоч якісь кошти. Хлопець приєднався до репетиції після якої вони почали надалі працювати та жити разом – довго та щасливо.
Фільмографія та досягнення
У 2009 році Андрій Ісаєнко дебютував в кіно – він знявся в трьох картинах: “За законом”, “Ливарний” і “Дот”. Також паралельно виступав у театрі на провідних та другорядних ролях. А головний успіх почав до нього приходити у 2019 році після однієї з ролей в україно-американському фільмі “Захар Беркут”, в якому Андрій зіграв Петра. Потім одна з головних ролей у патріотичному фільмі режисера Ахтема Сеітаблаєва – “Кіборги”. Запоріжець постав перед своїми шанувальниками українським героєм з позивним “Субота”. І, звичайно, одна з головних ролей (зіграв козака Назара) в екшн-серіалі про козаків “Козаки. Абсолютно брехлива історія”. Проєкт вийшов у 2020 році на телеканалі ICTV після якого Андрій Ісаєнко став дуже популярним.
Тяжка праця чоловіка була помічена, а тому вже, 23 серпня 2021 року, за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України отримав звання – заслужений артист України.
9 березня 2022 року, за виставу “Погані дороги” Київського академічного театру драми й комедії на лівому березі Дніпра здобув – національну премію України імені Тараса Шевченка.
Участь у російських проєктах та волонтерство
Проблема багатьох українців різних сфер діяльності до 24 лютого полягала в тому, що вони навіть після окупації Криму та розв’язання війни на Донбасі все одно продовжували жити в одному інформаційному просторі чи співпрацювали з росіянами.
І, на жаль, наш запорізький актор також увесь цей час, як і більшість українських творців брав участь у російсько-українських кінопроєктів. З початком повномасштабного вторгнення, коли Андрій з дружиною і дітьми прокинувся від перших вибухів – усе змінилося. Більш того, як розповідав Ісаєнко українським ЗМІ – намагаючись вивести сім’ю потрапив в епіцентр артилерійської сутички українських захисників та окупаційних військ у Бучанському районі. На щастя, все обійшлося лише неприємними звуками, родині відомого запорізького актора вдалося виїхати спочатку до Бердичева, а потім у Кам’янець-Подільський. Також Андрій Ісаєнко намагався вивести своїх батьків із рідного Запоріжжя, яке стало прифронтовим місто, проте батько та мати хлопця категорично відмовлялась покидати свій дім.
З 24 лютого усі творчі проєкти актора заморозилися на невизначний термін, тому запоріжець вільний час присвятив волонтерству і допомозі збройним силам України. Зокрема, він самотужки привіз гуманітарну поміч, яку надіслали нам з Португалії від наших люб’язних іноземних друзів. Великий багаж з ліками у березні чоловік поїхав забирати із заходу країни. Це став таким собі зародком великого волонтерського початку Андрія Ісаєнко, яке з часом перетворилося в організоване спільне діло підприємців теле і радіоіндустрії. Крім того, влітку запоріжець з колегами повернувся до того, що найкраще вміє – творчість. У Ризі українці поставили виставу-комедію впродовж двох днів для наших вимушених через війну біженців. Також чоловік допомагає дружині у документальній пʼєсі про сестру Олесі, яка пережила окупацію бувши на восьмому місяці вагітності. Тоді ситуація справді було кінематографічною, адже Андрію довелося їхати у Житомирщину, де було чутно обстріли, аби врятувати одразу два життя, які майже місяць провели у бомбосховищі. Тому після такого досвіду хто, як не сам Андрій Ісаєнко ліпше за всіх зіграє самого себе у цьому важливому проєкті їхньої сім’ї.
