Цей мешканець Запоріжжя запам’ятався талантом та любов’ю до спорту, досягнувши в поточній сфері неймовірного успіху. На запорізького важкоатлета рівнявся навіть сам “Містер Олімпія” — Арнольд Шварценеггер. Детальніше про цікавий життєвий шлях Леоніда Жаботинського, а саме: де здобув освіту, спортивна кар’єра, нагороди та увіковічення пам’яті — читайте далі на izaporizhets.com.
З чого починав та до чого дійшов на спортивному шляху?
Леонід Іванович Жаботинський з’явився на цей світ наприкінці січня 1938 року. У місті, яке він називав рідним, прожив більшість свого життя. Запоріжжя справді відіграло ключову роль на шляху до світового успіху, адже саме тут Леонід Іванович почав робити перші кроки в спорті.
На старті майбутній легендарний важкоатлет змагався в легкоатлетичній дисципліні — штовхання ядра. Водночас демонстрував непогані результати в боротьбі та боксі, проте серце його шаленіло від підняття важкої ваги. Паралельно здобув освіту в Харківському вищому навчальному закладі.
Влітку 1962 року Леонід Жаботинський дебютує на світовому змаганні у Фінляндії, де тріумфував у важкій вазі, піднявши в сумі триборства понад чотириста кілограмів. А через рік встановив міжнародний рекорд — під час виступів на Спартакіаді українець підняв у ривку сто шістдесят п’ять кілограмів.
Перші успіхи не затьмарили голову спортсмену, навпаки, чоловік прагнув ще більшого. У шістдесятих роках Жаботинський перевершив власний рекорд у ривку, піднявши понад сто шістдесят п’ять кілограмів, і у поштовху — більше ніж двісті кілограмів. А в рамках міжнародних змагань з важкої атлетики, мешканець Запоріжжя підняв аж п’ятсот сімдесят два кілограми. Поточний успіх сприяв тому, що український спортсмен виграв довголітню конкуренцію в радянського важкоатлета Юрія Власова.
Нагороди та увіковічення пам’яті
У 1969 році Леонід Іванович мусив призупинити свою професійну кар’єру через проблеми зі здоров’ям. На щастя, до цього моменту талановитий важкоатлет встиг знову повторити свій вищезгаданий рекорд під егідою Олімпіади-1968 у Мексиці. Там він здобув чергову медаль золотого ґатунку.
Повернувшись “на паркет” Леонід підняв у ривку понад сто вісімдесят кілограмів у рамках радянського турніру. Поточний результат став для нього останнім у великому спорті та дев’ятнадцятим світовим рекордом.
Восени 2015 року містянин опинився у запорізькій лікарні, внаслідок перелому ноги. І, хоч операцію Жаботинський переніс позитивно, але хірургічне втручання спровокувало мікроінсульт, а потім ще заразився грипом.
У ніч з 13 на 14 січня 2016 року, під час операції з видалення частини тромбованого кишківника — легендарний спортсмен помирає. Леоніда Жаботинського поховали на Першотравневому кладовищі в нашому місті.
За свою професійну кар’єру Леонід Іванович зміг: два рази стати абсолютним олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії, чотири рази тріумфувати на Чемпіонатах світу і два на Чемпіонатах Європи тощо.
Майже кожного року в нашому населеному пункті, де більшість свого життя прожив Жаботинський, на його честь влаштовуються турніри. Під час них мають змогу продемонструвати свій талант нові тутешні спортсмени. Також у Запоріжжі Леоніду Жаботинському присвятили меморіальну дошку на однойменній вулиці. А на соборному проспекті в жовтні 2017 року, завдяки харківському митцю Ельданізу Гурбанову, відкрили монумент спортсмену. Пам’ятник виготовлений із бронзи та має майже два метри висоти — реальний ріст важкоатлета.
Містянин запам’ятався не лише радянським та українськими шанувальниками, ним захоплювався сам Арнольд Шварценеггер. Якось останній навіть запросив українця до Сполучних Штатів Америки, щоб наживо поспілкуватися з нашим легендарним рекордсменом з важковагової атлетики.
