Легендарній лікарні з нашого регіону вже понад 150 років. Місцеві дослідники історії вважають поточний медичний заклад одним із найстаріших в області. Будівля пережила дві світові війни, радянську владу, коронавірус, і знову — війну у 2022 році. В сучасній свої біографії продовжує функціонувати як сільська амбулаторія: історія виникнення земської лікарні, де розташовується, співробітники, діяльність в період повномасштабного вторгнення — читайте далі на izaporizhets.com.
Михайлівська земська лікарня: коли побудована, розташування
Славетна лікарня розташовується у селі Михайло-Лукашеве. Саме тут у 1873 році вона розпочинає функціонування як земська лікарня. Потреба у медичному закладі була негайна — понад сто років у поселенні не було хоча б одного медика. Кошти на її утримання виділяло тодішнє Олександрійське земство. У першому стаціонарі було приблизно двадцять п’ять ліжок. Там почали займатися лікуванням селян два фельдшери, акушер, та лише один головний лікар до якого приходило найбільше пацієнтів. Згодом лікарню називають у народі — “сорокапанська”, внаслідок того, що вона обслуговувала передусім навколишніх німців-колоністів і куркулів. Перша світова війна змусила поставити на паузу роботу місцевих медиків у медичному закладі, деякі пішли на фронт. Однак у січні 1922 року робота відновилась, але для пацієнтів з величезними труднощами добували харчі — такими були післявоєнні часи для працівників закладу лікування. Згодом вдалося налагоджувати медичне обслуговування і провізію. А вже у 1924 році лікарня отримала додаткові місця для хворих та гарантії фінансування від місцевого бюджету. При ній відкрили амбулаторію, де дебютували четверо нових санітарів. Тоді ж у селі організували дитячі ясла.
Коли почалась Друга Світова війна лікарню переобладнали у спеціалізований військовий шпиталь. Після завершення бойових дій стала — багатопрофільною лікарнею з новітнім терапевтичним, гінекологічним, інфекційним, і навіть хірургічним відділенням. Згодом з’явилось обладнали ще одне приміщення для роботи з інфекційними захворюваннями та їх протидії, а також кухня, де працівники мали змогу відпочити й поспілкуватися на професійні та життєві теми.
Сучасний період місцевої амбулаторії: широкомасштабне вторгнення
У сучасній історії лікарня вже не земська, і, взагалі не лікарня, а більше відома під назвою — “Михайло-Лукашівська сільська амбулаторія”. ЇЇ очолює Михайло Головачов — завідувач сімейної медицини. А також тут продовжують працювати нащадки однієї з династії земської лікарні — фельдшерка-лаборантка Ніна Тильняк. Жінка працює за фахом у поселенні вже півстоліття, з 1972-го року. Вона ще пам’ятає часи, коли будівля була більшої — працювали усі корпуси, де лікувалися понад дев’яносто пацієнтів. В сучасності медичного закладу співробітників лише семеро. Старші колеги радо діляться з молодими своїми набутими за життя професійним досвідом. До “Михайло-Лукашівської сільської амбулаторії щоденно приходять у середньому — п’ятнадцять людей з якимось захворюванням чи на консультацію.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації медичний заклад освіти не припинив надавати допомогу селянам та всім хто цього потребує. Однак, Михайло Головачов в інтерв’ю для місцевих ЗМІ відзначав, що з’явились проблеми з повноцінної діяльності медичного закладу. Проте, завдяки тому, що михайлівсько-лукашівські фахівці не залишили свій дім та роботу — усі перешкоди вдалось подолати. Співробітники маленької сільської амбулаторії, з величезною історією – її досі зберігають у вигляді старого вже потертого, але, важливого альбому зі світлинами медичних робітників, які тут віддали найкращі роки свого життя, фактично, з дня її заснування.
