28 Березня 2024

Герої не вмирають: історія запорізького хірурга

Related

Поради запорізьким молодятам перед організацією весілля

Весілля - це особливий момент для кожної закоханої пари,...

Найкращі місця для дитячого дозвілля в Запоріжжі

Діти, як і дорослі, потребують відпочинку та підзарядки своїх...

Які вони, чоловічі куртки adidas?

Верхній одяг – це дуже важлива частина гардероба в...

Відомі художники Запоріжжя – Євген Прокоф’єв

Запорізький край завжди був відомий своєю історією, багатою культурною...

Мода у взуттєвому «світі»

У сучасному світі головні модні тренди - це різноманітність...

Share

Захищаючи незалежність України від російських окупантів у жовтні 2022 року загинув асистент кафедри госпітальної хірургії, кандидат медичних наук Сергій Олександрович Матвєєв. Запорізький герой не міг залишитися осторонь, коли 24 лютого росія розпочала повномасштабне вторгнення у нашу країну – медик узяв зброю в руки та пішов захищати свою державу. Він віддав своє життя не дарма. Наша з вами місія зберегти пам’ять і ніколи не забувати подвиги Сергія Олександровича, тому до вашої уваги історія запорізького хірурга – читайте далі на izaporizhets.com.

Сергій народився у Запоріжжі, а перші кроки у медичній сфері починав у Мелітополі. Там він вступив у Мелітопольське медичне училище, дебютна робота була – фельдшером у Великобілозерській ЦРЛ. Паралельно з першими спробами заробити на хліб, хлопець вирішив піти за знаннями у Запорізький державний медичний університет. Здобувач вищої освіти швидко став зразковим студентом, що, з часом допомогло йому закінчити аспірантуру і захистити кандидатську дисертацію. Сергій Олександрович важко і наполегливо працював в Запорізькій обласній клінічній лікарні на посаді серцево-судинного хірурга у відділенні кардіохірургії. Блискучий фахівець охоче ділився своїм професійним і життєвим досвідом зі студентами Запорізького державного медичного університету. Вів практичні заняття для здобувачів освіти, розробляв методичні матеріали, створив навчальний онлайн-курс для самостійної роботи студентів шостого курсу, а ще займався науковою роботою. Сергій Олександрович автор кількох десятків наукових статей, неодноразово брав участь у роботі численних симпозіумів та конгресів. Сергій Матвєєв мав 10-річний досвід роботи в хірургії. 

Його колеги, рідні, та всі хто знав Сергія люб’язно відгукуються про нього, кажуть, що він був дуже чуйним, людяним, надійним. Ніколи не відмовляв у допомозі – завжди спішив на поміч тим, хто цього потребував.

24 лютого, росія розпочала повномасштабне вторгнення, а тому Сергій Олександрович Матвєєв не знаходив собі місце у тилу, хотів піти на війну одразу, але дружина була проти: “він дуже порядна і чесна людина, спокійний, врівноважений, завжди все робив по-правильному, по совісті, тому не міг змиритися з тим, що в країні війна, а він не на фронті… і пішов, я була проти, адже в нас є маленька донька Вікуся і в мене було погане передчуття,— розповіла про загиблого його дружина Аліна Матвєєва.

25 жовтня дружина отримала звістку про те, що Сергій був поранений в потиличну область голови і знаходиться в Харківському воєнному госпіталі з 22 жовтня. Лікарі зробили все від них можливе, однак 27 жовтня, показники роботи життєво важливих органів Сергія почали знижуватися – серце його перестало битися: “навіть найкращі лікарі й найкращі ліки не всесильні, на жаль. 27 жовтня, я була з ним, він мене дочекався, коли я була у нього, апарат почав пищати, мене попросили вийти, а потім повідомили, що його не стало. Це боляче, ми з ним з 2011 року. Він дуже сильно любив мене, я це відчувала завжди, а Віка для нього була всім світом, у нього завжди на першому плані була сім’я. Це все важко переживати, серце болить за Вікусю. Для неї тато — це все, я не можу передати, як вона його любить, вона дуже гарно малює, і на малюнках вона з татом, поруч мама і хом’як. Немає таких слів, щоб описати цей біль»,— розповідає дружина Аліна Матвєєва

Друзі загиблого розповідають, яким добрий і щирим був Сергій за життя. Кажуть, що він завжди усміхався, в очах стабільно був спокій та впевненість, а в словах і діях часто можна було отримати від нього допомогу та підтримку. Сергій Олександрович був професіоналом своєї справи, прекрасним колегою і наставником для студентів та молодих медиків, лікарем, який давав надію своїм пацієнтам. Поховали військовослужбовця у рідному місті – Запоріжжі. У соцмережі також своєю згадкою про загиблого поділився його колега Максим Кожем’яка: “Від поранень загинув наш колега і добрий знайомий, Сергій Матвєєв, лікар-хірург, науковець, чемна і добра людина. Він добровольцем відправився боронити нашу землю, рятувати життя поранених бійців. І виконував свою справу до кінця”. Дружина також ділиться спогадами про чоловіка, каже, що якось донька розповідала Сергію, як вона сильно любить свого тата, і дуже за нього переживає, а він у відповідь мовляє: “не переживай, все буде добре, зі мною нічого не станеться“. І те саме казав і мені, що медики не на передовій і лікарі – не вмирають»,— говорить Аліна Матвєєва

І це справді так – лікарі не вмирають. Вони – наші янголи охоронці за життя, і після смерті також бережуть нас. Смерть Сергія Матвєєва і всіх героїв України, що загинули захищаючи дорогих їм людей – недаремна. Головне, ніколи не забути тих, хто поклав своє життя на вівтар перемоги. Вічна пам’ять усім воїнам світла – герої не вмирають.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.