Кінний спорт у Запоріжжі має багаті традиції та є важливою складовою спортивної культури міста.Запорізькі козаки, які протягом століть захищали українські землі від загарбників, були не лише майстерними воїнами, а й вправними вершниками. прямі нащадки козаків намагаються зберегти культуру своїх предків і приділяють особливу увагу коням. Більше на izaporizhets.com.
Історія виникнення кінного заводу на Запоріжжі
Поблизу міста Запоріжжя, в селі Трудове, розташований один із найсучасніших кінних заводів України, що спеціалізується на вирощуванні елітних коней орловської та української рисистої порід. Завод, заснований ще в 1945 році після Другої світової війни, сьогодні є важливим осередком для розвитку конярства в Україні. Тут утримуються та тренуються понад 400 коней різних порід, зокрема орловських та російських рисистих, українських верхових і торійських ваговозів. Завод є домом для 250 рисаків, які щорічно дають потомство, а також активно беруть участь у національних і міжнародних змаганнях, здобуваючи престижні призи.
Протягом своєї історії підприємство виграло понад 620 традиційних нагород, а серед його зірок – такі коні, як Отклик, Борець, Полюс, Абсолютний, Захід та багато інших. Окрім конярства, завод також займається рослинництвом і тваринництвом, зокрема розведенням свиней великої білої породи. Споруди заводу включають маточну конюшню, окремі відділи для жеребців-плідників і тренувальні манежі, що забезпечують високий рівень підготовки коней.
Обстріли конезаводу і стрес для тварин
До початку повномасштабної війни на території Запорізького кінного заводу функціонувала школа верхової їзди, де місцеві діти мали змогу навчатися цьому мистецтву. Однак навесні 2022 року російські війська здійснили три ракетні удари по конезаводу. На щастя, під час атаки ні люди, ні коні не постраждали. Працівники конезаводу згадують, що під час обстрілів коні були настільки налякані та відмовлялися заходити в стійла. Тварини панікували, бігали по колу і не могли заспокоїтися.
З часом коні змогли адаптуватися до нових умов, але при близьких вибухах, вони відчували страх. Як молоді, так і дорослі коні починали панікувати, збиватися в купу, шукаючи укриття. Через близькість фронту частину поголів’я довелося евакуювати. Однак цей процес також не позбавлений ризиків. Частину коней перевезли на Одеський іподром, проте, в екстремальних ситуаціях, перевезення тварин є досить небезпечним. Адже важко передбачити, де відбудеться наступний обстріл, і навіть сам процес транспортування супроводжується великими ризиками для безпеки тварин.
Життя тварин в умовах війни
Під час повітряних тривог працівники конезаводу не можуть вивести тварин до укриття, оскільки для такої кількості коней просто немає відповідних приміщень. У цей час коні переживають великий стрес, відмовляються заходити в стійла, і навіть тиждень перебувають на відкритих левадах, перш ніж починають поступово звикати і заходити в денники. Робота в умовах війни є надзвичайно важкою, але, за словами працівників, евакуювати тварин не вдається через відсутність безпечних місць для їхнього розміщення. З 14 філій державного підприємства “Конярство України” частина, наприклад, луганські заводи, опинилася під окупацією, а інші знаходяться в зонах, що регулярно піддаються обстрілам.
На листопад 2024 року конезавод складається з кількох відділень, серед яких маточне відділення, відділення жеребців-плідників, тренувальні підрозділи та багато іншого. Олена Гніда, головний зоотехнік заводу, працює тут уже 24 роки і добре знайома з кожним конем. Вона пояснює, що головною метою заводу є не лише вирощування тварин, а й забезпечення їхнього подальшого використання для спорту, фермерства та інших потреб. Попри труднощі, підприємство продовжує працювати навіть під час війни, хоча на заваді стоять постійні загрози з боку окупантів.
Відключення електроенергії, що стали звичними через стабілізаційні заходи, також ускладнюють роботу. Завод має специфічну діяльність, і навіть у разі відсутності світла потрібно забезпечувати нормальні умови для тварин. Проте зоотехніки наголошують, що працювати з кіньми в темряві небезпечно, а відсутність води через неробочу водокачку створює додаткові проблеми. Олена зазначає, що вони розглядають можливість придбання генератора, оскільки без води тварини не можуть обійтися навіть протягом короткого часу.