Український кінематограф переживає справжній ренесанс. За останні роки на великі екрани вийшло чимало стрічок, які не лише збирають повні зали на батьківщині, але й здобувають престижні нагороди на міжнародних фестивалях та отримують схвальні відгуки світових критиків. Це кіно – сміливе, актуальне, різноманітне за жанрами та темами, воно говорить про сучасну Україну, її болі, радощі, пошуки та героїв. Від комедійних драм до гострих соціальних роздумів та історичних епопей – нове українське кіно пропонує глядачеві унікальний досвід та глибоке занурення в нашу реальність. Якщо ви ще не знайомі з найновішими роботами українських режисерів, саме час це виправити. Ми підготували добірку з п’яти знакових фільмів останніх років, які точно варті вашої уваги, про це далі на izaporizhets.com.
Ці стрічки демонструють не лише високий професійний рівень українських кінематографістів, але й їхню здатність створювати універсальні історії, які резонують з глядачами по всьому світу. Вони змушують сміятися, плакати, замислюватися та пишатися тим, що таке кіно створюється саме в Україні. Отже, влаштовуйтесь зручніше, ми починаємо нашу подорож світом сучасного українського кіно.
1. Мої думки тихі (My Thoughts Are Silent, 2019)
Режисер: Антоніо Лукіч
Жанр: Трагікомедія, роуд-муві
Цей фільм став справжнім феноменом українського прокату та фестивального руху. Стрічка розповідає історію молодого звукорежисера Вадима, який, зазнавши безліч невдач у роботі та особистому житті, отримує шанс виїхати до Канади. Але для цього йому потрібно записати голоси українських тварин, зокрема, спів рідкісного рахівського крижня. Виконати це завдання виявляється значно складніше, коли компанію у подорожі на Закарпаття йому складає його ексцентрична та гіперопікуюча мама Галя (блискуча роль Ірми Вітовської).
Чому варто подивитися:
- Унікальний гумор: Фільм майстерно балансує на межі смішного та сумного, показуючи абсурдність буденних ситуацій та складнощі взаємин між найріднішими людьми. Гумор тут тонкий, інтелектуальний та дуже впізнаваний.
- Тема “батьків і дітей”: Стрічка досліджує вічну тему стосунків між поколіннями, гіперопіку, сепарацію від батьків та пошук власного шляху. Багато глядачів впізнають у стосунках Вадима та його мами щось дуже особисте.
- Акторська гра: Дует Андрія Лідаговського та Ірми Вітовської – це справжня окраса фільму. Особливо відзначають роботу Вітовської, яка отримала за цю роль численні нагороди, включаючи “Золоту Дзиґу”.
- Атмосфера та візуальний стиль: Антоніо Лукіч створив впізнаваний авторський стиль, сповнений меланхолії, іронії та уваги до деталей.
“Мої думки тихі” – це не просто комедія, а глибока історія про пошук себе, прийняття власних коренів та складність людських стосунків. Фільм отримав Спеціальний приз журі на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах та став одним із найулюбленіших серед українських глядачів.
2. Атлантида (Atlantis, 2019)
Режисер: Валентин Васянович
Жанр: Драма, антиутопія
Події фільму розгортаються у 2025 році, після майбутньої перемоги України у війні з Росією. Донбас повернено під контроль України, але територія визнана непридатною для життя через екологічну катастрофу, спричинену війною. Головний герой, колишній солдат Сергій, який страждає від ПТСР, намагається знайти своє місце у цьому спустошеному світі. Він приєднується до волонтерської місії “Чорний Тюльпан”, яка займається ексгумацією тіл загиблих воїнів. Там він зустрічає Катю, з якою у нього зароджуються стосунки, що дають надію на відродження.
Чому варто подивитися:
- Потужне візуальне рішення: Валентин Васянович, який виступив режисером, сценаристом, оператором і монтажером, створює вражаючу картину постапокаліптичного світу. Довгі статичні плани, вивірена композиція кадру, приглушені кольори – все це працює на створення гнітючої, але водночас медитативної атмосфери.
- Актуальність теми: Фільм піднімає надзвичайно важливі питання наслідків війни – як екологічних, так і психологічних (ПТСР, травма, втрата). Це спроба зазирнути у можливе майбутнє та осмислити ціну перемоги.
- Непрофесійні актори: У фільмі знімалися ветерани АТО, волонтери, співробітники ЗСУ. Це додає стрічці надзвичайної автентичності та правдивості.
- Міжнародне визнання: “Атлантида” стала першим українським фільмом, який переміг у програмі “Горизонти” Венеційського кінофестивалю – другої за значущістю секції фестивалю. Стрічку також було висунуто від України на премію “Оскар”.
“Атлантида” – це складне, місцями шокуюче, але дуже важливе кіно. Воно не дає легких відповідей, але спонукає до роздумів про травми війни та можливість відродження навіть на випаленій землі. Атмосфера фільму та його звуковий супровід демонструють, наскільки сильним може бути вплив мистецтва, зокрема музики, на сприйняття та емоційний стан глядача.
3. Памфір (Pamfir, 2022)
Режисер: Дмитро Сухолиткий-Собчук
Жанр: Драма, кримінальний трилер
Події розгортаються на Заході України, в прикордонному селі напередодні традиційного карнавалу Маланка. Леонід на прізвисько Памфір повертається додому після тривалих заробітків за кордоном. Він прагне почати чесне життя та бути поруч із родиною – дружиною Оленою та сином Назаром. Однак минуле наздоганяє його: через необережний вчинок сина Памфір змушений знову зв’язатися з кримінальним світом та контрабандою, від якої так хотів втекти. Йому доводиться зробити складний вибір між мораллю та необхідністю захистити свою сім’ю.
Чому варто подивитися:
- Візуальна міць та автентичність: Фільм вражає своєю операторською роботою (Микита Кузьменко), потужною картинкою та увагою до деталей побуту й традицій буковинського села. Сцени святкування Маланки – це справжнє візуальне свято, що занурює у язичницьку стихію карнавалу.
- Сильний сценарій та акторська гра: Історія тримає у напрузі від початку до кінця. Олександр Яцентюк у ролі Памфіра створив неймовірно харизматичний та багатогранний образ людини, розриваної між добром і злом.
- Поєднання жанрів: “Памфір” вдало поєднує елементи кримінальної драми, сімейної історії та етнографічного дослідження, створюючи унікальний кінематографічний сплав.
- Глибокий символізм: Фільм насичений символами та метафорами, пов’язаними з традиціями, вірою, жертовністю та природою людської натури. Як і орнаменти на вишиванках, що несуть глибинні коди української культури, візуальні образи “Памфіра” розкривають складні пласти буття.
- Прем’єра в Каннах: Світова прем’єра стрічки відбулася у престижній програмі “Двотижневик режисерів” Каннського кінофестивалю, де фільм отримав овації та схвальні відгуки критики.
“Памфір” – це потужна, візуально довершена та емоційно насичена драма, яка досліджує теми морального вибору, сімейних цінностей та незламності людського духу в умовах суворої реальності.
4. Стоп-Земля (Stop-Zemlia, 2021)
Режисерка: Катерина Горностай
Жанр: Драма, coming-of-age
Це чуттєва та ніжна історія про життя звичайних київських старшокласників. У центрі сюжету – 16-річна інтровертка Маша, яка переживає перше кохання до однокласника Саші, але не наважується йому зізнатися. Разом зі своїми найкращими друзями Яною та Сенею вона проживає останні місяці шкільного життя, сповнені вечірками, уроками, першими поцілунками, сварками та пошуками себе. Фільм позбавлений надмірного драматизму чи штучних конфліктів, натомість він зосереджується на внутрішньому світі підлітків, їхніх переживаннях, сумнівах та надіях.
Чому варто подивитися:
- Надзвичайна автентичність: Режисерка Катерина Горностай провела тривалий кастинг серед непрофесійних акторів-школярів та створила унікальну атмосферу довіри на знімальному майданчику. Завдяки цьому діалоги та поведінка героїв виглядають максимально природно та реалістично.
- Чесний погляд на підлітковий вік: Фільм уникає стереотипів та кліше, показуючи життя підлітків таким, яким воно є – зі своїми радощами, тривогами, незграбністю та щирістю. Це історія про самотність, дружбу, перше кохання та прийняття себе.
- Візуальна поезія: Операторська робота Олександра Рощина створює ніжну та чуттєву картинку, яка передає емоційний стан героїв та атмосферу їхнього світу.
- Нагорода Берлінале: “Стоп-Земля” отримала “Кришталевого ведмедя” як найкращий повнометражний фільм конкурсної програми Generation 14plus на Берлінському міжнародному кінофестивалі.
“Стоп-Земля” – це фільм-спостереження, фільм-відчуття. Він неквапливий, медитативний та дуже щирий. Це можливість зазирнути у світ сучасних українських підлітків і, можливо, згадати власну юність.
5. Додому (Evge / Homeward, 2019)
Режисер: Наріман Алієв
Жанр: Драма, роуд-муві
Це потужна дебютна стрічка молодого кримськотатарського режисера Нарімана Алієва. Фільм розповідає історію Мустафи, кримського татарина, чий старший син Назім загинув на війні на Сході України. Мустафа приїжджає до Києва, щоб забрати тіло сина та свого молодшого сина Аліма, який навчається у столиці. Батько твердо вирішує поховати Назіма на батьківщині, в Криму, згідно з мусульманськими традиціями. Ця подорож додому стає для батька та сина складним випробуванням, сповненим конфліктів, небезпек та спроб знайти спільну мову.
Чому варто подивитися:
- Важлива тема: Фільм піднімає болючу тему кримськотатарського народу після анексії Криму, питання національної ідентичності, традицій та зв’язку з рідною землею.
- Сильна акторська гра: Ахтем Сеітаблаєв у ролі Мустафи створив неймовірно сильний та трагічний образ батька, який намагається зберегти свої традиції та гідність у складних обставинах. Ремзі Білялов переконливо зіграв молодшого сина, який проходить шлях від відчуження до розуміння батька.
- Напружена атмосфера: Стрічка тримає глядача в емоційній напрузі протягом усієї подорожі героїв. Це роуд-муві, де дорога стає метафорою життєвого шляху та пошуку себе.
- Міжнародний успіх: Прем’єра фільму відбулася в програмі “Особливий погляд” Каннського кінофестивалю. Стрічку також було висунуто від України на премію “Оскар”.
“Додому” – це глибока, зворушлива та чесна драма про втрату, обов’язок, конфлікт поколінь та нерозривний зв’язок людини з її корінням. Це кіно, яке залишає по собі сильне враження та спонукає до роздумів.
Чому варто дивитися нове українське кіно?
Представлені п’ять фільмів – це лише мала частина айсберга під назвою “сучасний український кінематограф”. Існує чимало інших чудових стрічок, які заслуговують на увагу. Але чому саме зараз варто активно цікавитися українським кіно?
- Актуальність та релевантність: Українські фільми говорять про те, що болить і хвилює нас саме тут і зараз. Вони рефлексують на тему війни, соціальних проблем, пошуку ідентичності, історичної пам’яті, але також знаходять місце для гумору, любові та надії.
- Висока художня якість: Нове покоління українських режисерів, операторів, сценаристів та акторів демонструє високий професійний рівень, оригінальність бачення та сміливість у творчих пошуках.
- Різноманітність жанрів і тем: Від авторських драм та документалістики до комедій, трилерів та історичних фільмів – українське кіно пропонує вибір на будь-який смак.
- Міжнародне визнання: Успіхи на престижних кінофестивалях (Канни, Венеція, Берлін, Санденс та ін.) свідчать про те, що українське кіно є конкурентоспроможним на світовому рівні та цікавим для міжнародної аудиторії.
- Підтримка власного продукту: Дивлячись українське кіно, ми підтримуємо наших митців, розвиток національної кіноіндустрії та поширення української культури у світі.
Висновок
Нове українське кіно – це яскраве, багатогранне та динамічне явище. Воно пропонує свіжий погляд на знайомі теми, відкриває нові імена та історії, змушує співпереживати, думати та пишатися своєю культурою. П’ять фільмів, про які ми розповіли, є чудовим стартом для знайомства із сучасним кінематографом України. Вони різні за стилем та настроєм, але кожен з них є важливим мистецьким висловлюванням. Не пропустіть можливість відкрити для себе цей дивовижний світ! Шукайте ці та інші українські фільми в кінотеатрах (коли вони з’являються у повторному прокаті) або на легальних стрімінгових платформах. Приємного перегляду!