У Запоріжжі на заповідному острові понад 30 років розташовується кінний театр «Запорозькі козаки». Його заснував ще у 90-х роках Юрій Капішинський. За багато років склад козаків змінювався, але незмінним залишилось одне – козацькі традиції. Деталі на сторінці izaporizhets.com.
Багато років тому на цьому місці була стара господарська будівля заповідника «Хортиця». Так сталося, що на початку 90-х у заповіднику вирішили зробити кінний театр. Територію облагородили, зробили будівлі автентичні козацькому часу та почали показувати вистави.
З чого складається кінний театр
Як повідомляє арт-директор кінного театру Валентин Терлецький, в Україні більше немає кінних театрів, лише у Києві був філіал запорізького. Багато вихідців театру роз’їхалися по різних містах, а то й взагалі по різних країнах. Були навіть цілі династії. Наприклад, у Андрія Смотрицького тут працював батько, який навчив хлопця усім секретам справжніх козаків.
Усі козаки, які працюють у театрі, не мають спеціальної театральної освіти. Всього в колективі 14 людей разом з атаманом. Їм усі знання та вміння передали їх попередники. У театрі працюють кіннотники, які вміють гарцювати на конях. Професія наїзника-джигіта дуже вузька спеціалізація, якої козаки навчають один одного з дитинства.
Постановочна програма триває близько години. Складається з кількох блоків – джигітування (трюки на конях), потім козацькі розваги з інтерактивом для глядачів.
Слід відзначити, що запорозькі козаки виступають лише на вихідних. У кожного з них є основна робота, деякі хлопці ще навчаються у школах та університетах.
Що можна подивитися на території театру
Територія театру багата різними локаціями й експонатами. Нещодавно тут відкрили музей українського побуду. Ідея його створення була давно, бо територія театру переповнена музейними експонатами, які автентичні. Отже, з’явилася необхідність зробити окремий музей.
У музеї можна побачити унікальну колекцію старовинних прасок. Всього тут 200 експонатів, які постійно поповнюються. Є різні предмети народного побуту 19-20 століть, а також велика кількість рушників і вітряк.
Можна зайти в середину куріня, де видно, як жили люди в Олександрівську 100 років тому. Всередині автентичний інтер’єр. Усі предмети – добровільні пожертви від людей. Лише протягом минулого літа люди принесли більше десяти різних експонатів. У когось родичі померли, залишилися якісь речі, а викидати шкода. Вони можуть стати чудовою прикрасою для музею.
Також є господарча комірчина з різними предметами побуту, столярні предмети, речі для польових робіт. Є тут і справжній винний погріб.
На території кінного театру діє клуб верхової їзди, де збираються любителі коней, верхової їзди та кінного спорту.
Валентин Терлецький зазначив, що у 90-х роках кінні театри були популярні серед іноземних туристів. Приїжджали групи туристів з різних країн, щоб подивитися на пострадянську країну. Цей кінний театр був родзинкою. Зараз керівництво театру спостерігає, що приїжджає багато внутрішніх туристів, особливо на свята. Бувають гості з Дніпра, Харкова, Кривого Рогу, Західної України, але іноземців поменшало.
З листопада виступи козаків припиняються до весни. Проте на території можна гуляти з 10 до 17 години. Вхід на територію коштує 30 грн.
