Падіння води у Дніпрі після підриву Каховської ГЕС, відкрило нові артефакти не тільки Другої Світової, а й доби козацтва. На берегах річки науковці і запоріжці все частіше знаходять затонулі човни, срібні наконечники, нові печери у скелях та заново відкривають для себе історію області. Що саме приховував Дніпро протягом усього цього часу та які пам’ятки досі перебувають у його водах? Більше на izaporizhets.com.

Відлуння козацтва 

Попри війну запоріжці не забувають свою історію, а навпаки плекають її. Руйнація Каховської ГЕС оголила територію Дніпра, де могутня річка приховувала старовинні артефакти. Затоплені ділянки ще у 50-ті роки надійно зберіг мул, який законсервував пам’ятки у своїх обіймах. Першою знахідкою став дерев’яний човен з дуба сім метрів завдовжки. Масивний плавзасіб річка приховувала у своїх водах близько 1000 років. Знахідку науковці датують Х-ХІV  століття, коли на острові Хортиця існувало давньоруське поселення. Човни з дуба були легкі та маневрені на воді, тож тамтешні населення використовували їх для рибальства та перевезень.

Фото: Національного заповідника “Хортиця”

Це лише одна з багатьох історичних знахідок, яку науковцям вдалось вберегти від «чорних археологів» та евакуювати на реставрацію. Більшість артефактів все ще у “пастці” Дніпра, але подекуди їх присутність вже помітна. Навіть самі запоріжці виявили один з таких старовинних човнів. Залишки десятиметрового «Байдака» доби Козацтва були прихованні в тонах піщаного берега Нижньої Хортиці. Плоскодонне судно найімовірніше використовували для перевезення вантажів понад сто років тому. І хоч, Дніпро оголив лише лівий борт човна, непідступна знахідна надійно захищена самою природою. Дістатись до артефакту зможе не кожен, але запоріжці не втрачають можливості побачити історію наживо у 21 столітті і активно користуються цією нагодою, не зважаючи на обвалення піщаного берега.

Фото: Юрій Батаєв 

Тимчасові мости через Дніпро

Фото:  Національного заповідника “Хортиця”

Відступила вода і там, де колись розтягнувся тимчасовий міст ще за радянських часів. Це місце стало популярною локацією для відпочиваючих та ідеальним місцем для фотосесій посеред Дніпра. Чимало запоріжців навіть не здогадуються, що бетонні залишки, свого часу були єдиним шляхом між Правим та Лівим берегом. Створення сполучення тісно переплетене з періодом Другої Світової. Відступаючи у 43-му німці підірвали усі існуючі мости у Запоріжжі, тому виникла критична потреба нового сполучення для потреб армії. До речі, зводили залізничний шлях на той момент у рекордно короткі терміни. 4 січня 1944 розпочали, а 23 лютого по цим мостам проїхався перший потяг. Втім, проіснувало це сполучення лише дев’ять років. У 1952-му його демонтували, залишивши лише спогади, оскільки у Запоріжжі відкрили мости Преображенського та відремонтований ДніпроГЕС. Нині тут, на території, що колись була на глибині 4 метрів під водою, запоріжці можуть вільно гуляти, розділяючи історію кожним кроком. 

У пошуках скарбів 

Запорозька Січ бачила не одну війну та вберегла чимало артефактів навколо себе. Та поки запоріжці насолоджуються величністю Дніпра та скролять новини, науковці заповідника «Хортиця», продовжують беззупинно досліджувати дно річки. У водах ревучого, фахівці планують віднайти залишки затонулих човнів Дніпровської флотилії, а також побут та зброю козацьких зимівників. І хоч відновлення Каховської ГЕС може тривати десятиліттями, для пошуку загубленої історії це лише мить, що проливає світло на минуле. Українцям залишається лише уявляти, що ще може приховувати Дніпро у своїх водах, проте головне в цьому процесі – не забувати дбати та шанувати нашу історію.