Фільми, зняті у Запоріжжі та Запорізькій області, — це окрема сторінка історії українського кінематографа, у якій знайомі вулиці, Хортиця та ДніпроГЕС перетворювалися на декорації для художніх і документальних стрічок. У різні роки регіон приваблював режисерів унікальними природними ландшафтами, індустріальною архітектурою та козацькою історією. У цій статті на izaporizhets.com розповідаємо, які відомі фільми знімали у Запоріжжі, де саме працювали знімальні групи, які локації можна впізнати у кадрі та як сьогодні побачити кінематографічні місця міста й області.
Які фільми знімали у Запоріжжі: історія від радянського кіно до «Слуги народу»
Запоріжжя не раз ставало декорацією для українського та радянського кіно. Його індустріальні квартали, заводські цехи, широкі проспекти, зелені зони та характерна архітектура дозволяли кінематографістам створювати на екрані впізнаваний образ великого промислового міста.
У різні роки тут працювали знімальні групи стрічок «В твоих руках жизнь», «Единственная», «Каникулы Кроша», «В одну единственную жизнь». Вже в новітній історії Запоріжжя з’явилося на екрані в популярному проєкті «Слуга народу-2».
Але найгучнішою кінематографічною подією для Запоріжжя стала «Весна на Зарічній вулиці» — одна з найвідоміших стрічок українського радянського кіно 1950-х років.
Творці фільму вирішили не будувати все місто в павільйонах. Значну частину сцен знімали безпосередньо в Запоріжжі — на справжніх вулицях, у школах, скверах та промислових приміщеннях. Завдяки цьому місто стало не просто фоном для історії, а фактично одним з її персонажів.
Шкільні сцени знімали у запорізьких школах №4 та №47. У кадрі також можна побачити парк «Дубовий гай», районний військкомат та Палац культури алюмінієвого комбінату.
Є в історії фільму й деталь, яка особливо добре показує його зв’язок з містом. Після виходу стрічки в Запоріжжі справді з’явилася вулиця Зарічна. Тобто назва, спочатку придумана для кінематографічної історії, згодом стала частиною реальної міської карти.
Острів Хортиця як кінолокація: знімання «Тараса Бульби» та фільмів про козаків
Хортиця давно живе не лише у туристичних путівниках та історичних книжках. Її степи, схили Дніпра, старовинні краєвиди та реконструйована «Запорізька Січ» неодноразово ставали природними декораціями для кінематографістів. На острові знімали історичні драми, пригодницькі стрічки, фільми про козаків та навіть міжнародні документальні проєкти.
Серед картин, пов’язаних із Хортицею, — «Князь Данило», «Січ» та низка інших фільмів, для яких острів став частиною екранного образу минулого.
Однією з найцікавіших робіт стала стрічка «Я — Хортиця», знята Одеською кіностудією у 1981 році. Фільм переносить глядача у серпень 1941 року — період оборони Запоріжжя, коли школярі допомагали військовим утримувати плацдарм на острові.
Ще один помітний проєкт — «Дума про Тараса Бульбу» 2009 року. Для знімань використали не лише мальовничі краєвиди острова, а й комплекс «Запорізька Січ». До роботи залучили кінний театр, а деякі сцени знімали навіть у місцевому ресторані. Завдяки цьому творці намагалися максимально використати автентичне середовище Хортиці замість традиційних павільйонних декорацій.
Острів зацікавив і британських документалістів. Хортиця стала одним з головних майданчиків проєкту «Острови», створеного для BBC. Особливістю стало те, що в кадрі з’являлися не професійні актори чи каскадери, а справжні запорізькі вояки. Їхній досвід і зовнішність допомогли зробити сцени переконливішими.
Є на рахунку Хортиці й казкові історії. Український режисер Антон Жадько зняв тут дві стрічки — «Козацькі байки» та «Козак і смерть». У цих фільмах острів вже не просто є історичною декорацією, а частиною особливої казкової атмосфери.
Серіал «Козаки. Абсолютно брехлива історія»: локації знімання на Запорізькій Січі
У новітній історії Запоріжжя Хортиця продовжує залишатися популярною кінолокацією. Один з найпомітніших сучасних проєктів, пов’язаних з містом та островом, — пригодницький серіал «Козаки. Абсолютно брехлива історія», знімання якого проходили у 2019 році.
Знімальна група працювала над серіалом з червня до грудня. Значну частину історичних сцен вирішили створювати саме в Запоріжжі, а головною локацією стала Хортиця та історико-культурний комплекс «Запорізька Січ».
На цьому особливо наполягав креативний продюсер проєкту Олег Зборовський, який походить із Бердянська. Для нього вибір Хортиці був питанням не лише мальовничого кадру. Знімати козацьку історію безпосередньо в місці, пов’язаному із запорозьким козацтвом, означало зберегти відчуття автентичності й не підміняти реальне середовище декораціями.
Втім, однієї Хортиці для всіх сюжетних ліній було недостатньо. Сцени, дія яких відбувається у селі неподалік Січі, знімали на території Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. Його традиційна забудова дозволила відтворити необхідну атмосферу без масштабного будівництва спеціальних декорацій.
Окремою частиною підготовки стала робота над костюмами. Для серіалу пошили понад 160 багатошарових комплектів, намагаючись створити цілісний вигляд персонажів різного соціального статусу та походження. У масових сценах брали участь і місцеві жителі — багато статистів були саме запоріжцями.
Головні ролі у серіалі виконали Андрій Ісаєнко, Євген Олійник та Остап Ступка. Поєднання професійних акторів, місцевої масовки та реальних історичних локацій дозволило створити масштабні сцени без повної залежності від студійних павільйонів.
ДніпроГЕС у кінематографі: документальний фільм «Одинадцятий» Дзиґи Вертова
Історія ДніпроГЕС пов’язана не лише з енергетикою та промисловим розвитком міста. Гребля неодноразово потрапляла в об’єктив кінокамер, а разом з нею — вулиці, заводи та дніпровські краєвиди.
У різні роки Запоріжжя можна побачити у стрічках «Шофер поневоле», «К Черному морю», «Бессонная ночь» та «Люди и звери». Проте особливе місце в кінематографічній історії ДніпроГЕС належить документальним проєктам, адже камера фактично зафіксувала момент, коли грандіозний інженерний проєкт змінював сам вигляд міста.
У 1927 році всесвітньо відомий режисер Дзиґа Вертов (Давид Кауфман) працював над документальною стрічкою «Одинадцятий». Сьогодні цей фільм відомий значно менше, ніж інші роботи режисера, однак його кадри мають величезну історичну цінність: у них залишилися унікальні свідчення будівництва ДніпроГЕС.
Для кінематографістів того часу сама споруда була надзвичайним матеріалом. Масштаб будівництва, важка техніка, металеві конструкції та потоки людей давали можливість показати на екрані індустріальну модернізацію буквально в процесі її створення.
Старі кадри ДніпроГЕС — це не просто хроніка будівництва. Це своєрідний кінодокумент епохи, у якому зафіксовано момент, коли Дніпро, заводи, люди й нова гігантська споруда стали частинами одного індустріального пейзажу. І сьогодні ці кадри дозволяють побачити Запоріжжя таким, яким його вже неможливо побачити наживо — у момент народження одного з головних символів міста.
Запоріжжя постає на екрані по-різному, але завжди впізнавано. Тут переплітаються індустріальна історія, козацька спадщина, міські легенди та долі акторів, для яких місто стало важливою частиною творчого шляху.
Саме тому знайомство із Запоріжжям через кіно — це своєрідна подорож у часі. Переглядаючи старі кадри, можна побачити не лише знайомі вулиці та пам’ятки, а й місто, якого вже немає. А сучасні фільми доводять, що його кінематографічна історія не завершилася — Запоріжжя й надалі залишається місцем, де реальні локації можуть перетворюватися на декорації для нових історій.